Історія Міжнародного жіночого дня

Міжнародний жіночий день: повна історія походження 8 березня

Початок у США (1908–1909)

У 1908 році близько 15 тисяч жінок — переважно працівниць швейної та текстильної промисловості — вийшли на демонстрацію в Нью-Йорку. Вони вимагали скорочення робочого дня, рівної оплати праці та права голосу. Ця акція стала важливим сигналом зростаючого робітничого жіночого руху.

Наступного року, 28 лютого 1909-го, Соціалістична партія Америки (за ініціативою активістки Терези Малкіель) оголосила перший Національний день жінки (National Woman’s Day). Заходи пройшли в кількох містах США. Це був перший офіційний «жіночий день» у сучасній історії — день, присвячений боротьбі трудящих жінок за політичні та економічні права.

Пропозиція в Копенгагені (1910)

У серпні 1910 року в Копенгагені відбулася Друга міжнародна соціалістична жіноча конференція. Саме там німецька соціал-демократка Луїза Цітц запропонувала запровадити щорічний Міжнародний жіночий день як день солідарності жінок у боротьбі за політичні, економічні та соціальні права. Ідею активно підтримала і розвинула Клара Цеткін.

Конференція (понад 100 учасниць з 17 країн) одностайно схвалила пропозицію. Конкретної дати тоді не визначили — святкували переважно в березні. Важливо: соціалістки свідомо відмежовувалися від «буржуазного» фемінізму. Вони вважали, що справжнє визволення жінок можливе лише в рамках класової боротьби.

Перші міжнародні святкування (1911)

У 1911 році день уперше відзначили в Німеччині, Австро-Угорщині, Данії та Швейцарії (переважно 19 березня — на знак 40-річчя Паризької комуни). Понад мільйон жінок і чоловіків вийшли на мітинги з вимогами права голосу, права на працю, професійної освіти та припинення дискримінації. Це були саме акції протесту, а не святкові заходи з подарунками.

Чому саме 8 березня? Події 1917 року в Росії

Дата 8 березня закріпилася завдяки подіям у Петрограді. 23 лютого 1917 року за старим (юліанським) стилем — що відповідає 8 березня за новим, григоріанським календарем — робітниці-текстильниці вийшли на страйк з головними гаслами «Хліба й миру!». До них швидко приєдналися інші робітники. Ця демонстрація стала початком Лютневої революції, яка за кілька днів призвела до зречення царя Миколи II.

Саме ця акція зробила 8 березня символічною датою. Після революції Тимчасовий уряд одним із перших у світі надав жінкам право голосу.

Фіксація дати (1921)

У 1921 році на Другій міжнародній конференції комуністок у Москві (за участі Клари Цеткін та Олександри Коллонтай) офіційно закріпили 8 березня як Міжнародний жіночий день — на згадку про страйк 1917 року. У Радянському Союзі свято стало державним. З часом його характер змінився: від революційного дня боротьби воно поступово перетворилося на більш святковий і «побутовий» день (з квітами та подарунками), хоча офіційно зберігало політичний зміст.

Визнання ООН (1975–1977)

У 1975 році ООН проголосила Міжнародний рік жінки і вперше офіційно відзначила 8 березня. У 1977 році Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію, яка закликала всі країни відзначати цей день як Міжнародний день боротьби за права жінок і міжнародний мир. З того часу свято набуло глобального характеру і відзначається майже в усьому світі.

Важливі уточнення та міфи

• Міф про 1857 рік. Існує поширена версія, нібито 8 березня 1857 року в Нью-Йорку відбувся великий марш швачок, жорстоко розігнаний поліцією. Це вигадка. Історики (зокрема Temma Kaplan, Françoise Picq та Liliane Kandel) довели: у тогочасних американських газетах немає жодних згадок про таку подію. Міф з’явився в 1950-х роках у комуністичній пресі, щоб «відв’язати» свято від його соціалістичних і радянських коренів.
• Міфи про «марш повій» чи особисті драми Клари Цеткін — також вигадки. У перевірених історичних джерелах їх немає.
• Коріння свята — у соціалістичному робітничому русі початку ХХ століття, а не в «дні весни та краси». У багатьох країнах (зокрема в Україні) 8 березня досі є вихідним днем, але його оригінальний сенс був політичним і феміністичним — днем боротьби за права трудящих жінок.

Сьогодні Міжнародний жіночий день поєднує дві традиції: протестну (боротьба за рівність) і святкову (вшанування жінок). Але його справжня історія — це історія страйків, мітингів і політичної боротьби.