Масова міграція в Україну

Гнів і тривога українців

В умовах повномасштабної війни, коли сотні тисяч українських чоловіків захищають країну на фронті, а мільйони жінок і дітей вимушено перебувають за кордоном, в Україні спостерігається парадоксальна ситуація. У містах, особливо на заході країни, дедалі частіше помічають групи трудових мігрантів з Індії, Пакистану, Бангладеш та інших країн Азії. Соціальні мережі вибухають відео та обговореннями: іноземцям нібито пропонують вищу заробітну плату, безкоштовне житло, а українцям — мобілізацію, борги за комуналку з ризиком втрати єдиного житла та заклики "терпіти".

Ця тема викликає справедливе обурення. Чому держава, яка втрачає населення темпами демографічної катастрофи, замість створення умов для повернення українців активно обговорює і частково реалізує залучення іноземної робочої сили? Експерти, зокрема Андрій Павловський, стверджують: за цим може стояти вплив глобалістських структур, пов’язаних з фондами Сороса та Пінчука.

Демографічна криза: реальність, яку не приховати

Україна переживає одну з найглибших демографічних криз у Європі. Війна, еміграція, низька народжуваність і високі втрати призвели до того, що дефіцит робочої сили оцінюється щонайменше у 2 мільйони осіб. За даними Держстату та експертів, щороку в Україні помирає на 300 тисяч більше людей, ніж народжується. Кількість платників ЄСВ значно скоротилася.

Державна міграційна служба та бізнес фіксують дефіцит у будівництві, сільському господарстві, логістиці та промисловості. Роботодавці скаржаться на брак кадрів, а зарплати в деяких секторах ростуть. Водночас багато українців за кордоном не поспішають повертатися через безпеку, економічні умови та відсутність чіткої державної політики репатріації.

Міграційна стратегія України: пріоритет іноземцям?

Україна має Стратегію державної міграційної політики, і розробляє нову — до 2035 року. Документи передбачають, серед іншого, залучення законної міграції для задоволення потреб економіки.

Експерти, близькі до влади та бізнесу, відкрито говорять про необхідність 300 тисяч мігрантів щороку для компенсації природного скорочення населення. Серед них — голова ГО «Офіс міграційної політики», президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник. Він активно коментує тему в ЗМІ, наголошуючи на математичній необхідності імміграції.

Директорка Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Елла Лібанова також неодноразово заявляла, що без імміграції, зокрема з країн з іншою культурою, Україні не вдасться компенсувати втрати. Інститут за понад 30 років не реалізував ефективної програми підвищення народжуваності, але активно просуває трудову міграцію.

Реальні цифри завезення: громадяни Індії отримують кілька сотень дозволів на роботу на рік (переважно спеціалісти), подібно для Пакистану та Бангладеш. Однак тенденція зростає, а бізнес розглядає Азію як джерело дешевої робочої сили. Соцмережі фіксують помітну присутність у Львові, Івано-Франківську та інших містах.

Суперечності політики: українці vs мігранти

Українці скаржаться на кілька ключових моментів:

1. Зарплати. Деякі роботодавці готові платити мігрантам більше, щоб закрити вакансії, які українці не займають через умови, ризик мобілізації чи низьку оплату.
2. Мобілізація та повернення. Чоловіків-українців мобілізують, а іноземців — ні. Водночас держава повільно створює стимули для репатріації (житло, робочі місця, гарантії безпеки).
3. Житло та соцпідтримка. Повідомлення про пріоритетне розміщення мігрантів контрастують з жорсткістю щодо боржників-українців, особливо під час війни.

Ці диспропорції підживлюють теорію «заміни населення». Павловський прямо звинувачує глобалістів у прагненні змішати населення, послабити національні держави та полегшити маніпуляції.

Роль фондів Сороса та Пінчука: факти та зв’язки

Значна частина роботи над новою стратегією міграційної політики фінансується або підтримується Міжнародним фондом «Відродження» (представництво Open Society Foundations Джорджа Сороса в Україні). Проєкти, присвячені обґрунтуванню напрямів стратегії до 2035 року, реалізуються за їхньої підтримки.

Василь Воскобойник згадується як учасник проєкту «Нові лідери» Віктора Пінчука. Його організації активно просувають ідеї трудової міграції. Критики бачать у цьому конфлікт інтересів: бізнес-асоціації, пов’язані з працевлаштуванням іноземців, лобіюють політику, яка приносить їм прибуток.

Це не конспірологія в чистому вигляді — це задокументовані зв’язки, фінансування та публічні заяви. Подібні підходи застосовувалися в Європі, де масова міграція призвела до культурних конфліктів, зростання навантаження на соцсистеми та політичної нестабільності.

Ризики для України: культура, безпека, ідентичність

Масова імміграція з країн, культурно далеких від української, несе ризики:

• Зміна національного складу та культурного ландшафту.
• Потенційні проблеми інтеграції, зростання навантаження на інфраструктуру.
• Підрив соціальної згуртованості в умовах війни.
• Економічна конкуренція за робочі місця та ресурси.

Європейський досвід (Франція, Німеччина, Швеція) показує, що без жорсткого контролю та пріоритету корінного населення міграція створює паралельні суспільства.

Висновок: Пріоритет — українцям!

Україна потребує робочих рук, але першочерговим завданням має стати повернення своїх громадян: ефективна програма репатріації, стимулювання народжуваності, покращення умов праці та бізнес-клімату. Заборона на подвійне громадянство, жорсткий контроль міграції, пріоритет українцям при працевлаштуванні та соціальних пільгах — це базові принципи суверенної держави.

Організації, які просувають масове завезення мігрантів за гранти іноземних фондів, потребують ретельної перевірки. Політика, яка ігнорує інтереси корінного населення на користь глобальних експериментів, загрожує майбутньому України як національної держави.

Громадяни мають вимагати від влади прозорості, пріоритету українським інтересам і захисту ідентичності. Бо без народу — немає держави. «Захист плюс» продовжує стежити за темою та відстоювати права українців.