Чи може Україна очолити “новий безпековий блок” у Східній Європі

Ідея “дуги стримування Росії” — умовної лінії держав від Балтики до Чорного моря (інколи ширше — “кількох морів”) — знову активно обговорюється на тлі затяжної війни та пошуку більш надійних гарантій безпеки. У центрі цих дискусій часто з’являється питання: чи може Україна стати не лише учасником, а й одним із лідерів нового регіонального безпекового формату. Від інфраструктури до безпеки: як “Тримор’я” набуває стратегічного змісту Формально 3SI (Тримор’я) задумувалося як інфраструктурно-економічна платформа: енергетика, транспортні коридори, цифрова інтеграція. Але після 2022 року навіть такі “цивільні” речі стали елементом оборони: енергомережі, порти, трубопроводи, зв’язок, логістика — це те, що Росія системно атакує або намагається шантажувати. Саме тому Зеленський у 2025 році публічно пропонував країнам регіону 3SI посилювати безпекову співпрацю: спільні плани реагування на надзвичайні ситуації, резервні маршрути критичної інфраструктури, логістичні зв’язки “море-до-моря” як фактор стійкості. Важливий нюанс: це не перетворює Тримор’я на “НАТО-2”, але робить його природною платформою для практичної безпекової інтеграції — через інфраструктуру, стандарти, захист критичних систем і взаємодію оборонних індустрій. Чому Україна потенційно може бути лідером, а не лише “одержувачем допомоги” Є три сильні аргументи “за”. 1) Військовий і технологічний досвід Україна за роки повномасштабної війни накопичила компетенції в протидії ракетно-дроновим атакам, РЕБ, розвідці, кібербезпеці та швидкому відновленні критичної інфраструктури. Саме про цей унікальний досвід Зеленський і говорив як про ресурс, яким Україна готова ділитися з регіоном. 2) Географія як “хребет” східного флангу Україна фізично з’єднує Балтійсько-Чорноморську вісь із Чорноморським басейном та дунайською логістикою. У регіональній архітектурі це може означати: Україна — не буфер, а вузол, без якого “коридори стійкості” працюють гірше. 3) Політичний сенс “нового блоку” — не замінити НАТО, а закрити прогалини НАТО й ЄС залишаються ключовими рамками, але війна показала, що багатьом країнам потрібні швидші регіональні механізми: спільні закупівлі/виробництво, сумісність систем ППО, охорона критичної інфраструктури, морська безпека, кіберрезерв. Саме в такій “прикладній безпеці” Україна може задавати стандарти разом із Польщею та Балтією (логіка, яку в публічному просторі часто називають “Міжмор’ям”). Чому це складно: три обмеження, які не можна ігнорувати 1) Різні інтереси учасників Навіть усередині 3SI країни мають відмінні пріоритети: хтось максимально “про оборону”, хтось — обережніший і концентрується на економіці. Це гальмує перехід від декларацій до військово-політичної інституції. 2) Юридичний статус і “стаття 5” Без формальних зобов’язань колективної оборони будь-який “новий блок” ризикує залишитися координаційною платформою. Натомість останні обговорення гарантій безпеки для України у Європі часто крутяться навколо моделей із європейською багатонаціональною компонентою та ширшими гарантіями (в медіа це описують як “подібні до статті 5” підходи). 3) Найреалістичніший шлях — “безпека через інфраструктуру + оборонна кооперація”, а не миттєвий військовий союз Тобто: спільні енергетичні та логістичні коридори, захист мереж, уніфікація стандартів, промислова кооперація, кіберкомандні практики — і лише потім можливий перехід до жорсткіших безпекових зобов’язань. То чи може Україна стати лідером? Якщо говорити строго: Україна вже де-факто є одним із центрів безпекової експертизи регіону, і це визнається навіть у риториці про посилення співпраці в форматі Тримор’я. Але “лідер нового безпекового блоку” — це не титул, а функція, яка залежить від того, чи буде створена: інституційна рамка (хоча б у вигляді постійних механізмів координації), спільні проєкти (ППО/дрони/кібер/захист енергетики), і політична воля ключових держав регіону (Польща, Балтія, Румунія тощо) рухатися від інфраструктури до безпеки. Найбільш реалістичний сценарій на горизонті — Україна як співлідер “східного поясу стійкості”: через 3SI-логіку (інфраструктура) + двосторонні/мультисторонні безпекові угоди та практичні оборонні консорціуми.