У Львові під час перевірки авто загинув працівник ТЦК: митник наніс ножове поранення в шию

2 квітня 2026 року у Львові стався черговий трагічний інцидент, який вкотре висвітлив гострі суперечності навколо мобілізаційних заходів. За даними журналістів та офіційних джерел, близько 13:40 на вулиці Патона (за іншими даними — у районі вулиці Виговського, 32) співробітники ТЦК та поліції зупинили автомобіль для перевірки. У салоні перебували інспектор Львівської митниці Андрій Труш (34 роки) та його молодший брат 1996 року народження. Під час конфлікту молодший брат почав тікати. Андрій Труш втрутився, намагаючись допомогти йому втекти, і наніс ножове поранення в шию працівнику ТЦК Олегу Авдєєву (52 роки, старший лейтенант, працював у Галицько-Франківському ТЦК близько шести місяців). Військовослужбовець помер у кареті швидкої від поранення сонної артерії. Підозрюваного Труша затримали на місці. Державна митна служба України оперативно відреагувала офіційною заявою: підтвердила, що затриманий — їхній працівник, засудила насильство, висловила співчуття родині загиблого та запевнила у повному сприянні слідству. «Ми жодним чином не виправдовуємо та не підтримуємо протиправних дій з боку працівників служби», — наголосили в митниці. Ця подія — не перший випадок, коли спроба затримання переростає в насильство. За останні місяці в Україні фіксують дедалі більше інцидентів, коли громадяни чинили опір співробітникам ТЦК та поліції. Люди дедалі радикальніше реагують на «бусфікацію» — силове затримання чоловіків (а останнім часом, і жінок) просто на вулицях, у транспорті чи під час перевірок документів. Критики системи мобілізації вказують на відсутність прозорості, вибірковість підходу та методи, які часто нагадують «викрадення» — з елементами тиску. Несправедливість мобілізаційного процесу, на думку значної частини суспільства, стала головним каталізатором напруги. Коли держава вимагає від людей життя в умовах війни, але при цьому не забезпечує рівності, прозорості та поваги до базових прав, відповідь суспільства стає жорсткішою. Сьогодні це вже не поодинокі словесні суперечки, а фізичний опір, ножові поранення і, на жаль, загиблі. Звичайно, вбивство — це злочин, який має отримати правову оцінку в суді. Але ігнорувати причини, через які такі інциденти стають системними, неможливо. Поки влада продовжує діяти методами, які багато хто сприймає як бандитські, а мобілізація залишається несправедливою і непрозорою, суспільство буде реагувати дедалі жорсткіше. Трагедія у Львові — це не просто кримінальна справа. Це черговий дзвінок про те, що система потребує кардинальних змін, щоб уникнути подальшої ескалації конфлікту між державою та власними громадянами.