$40 тисяч за «ліквідацію»: справа, яка виводить російські спецоперації на новий рівень

Що станеться, якщо іноземна спецслужба не просто стежить за своїми противниками за кордоном, а намагається знайти людей, готових за гроші виконувати її накази — стежити, підпалювати об’єкти, здійснювати диверсії та вбивати?

Саме таку модель описує обвинувальний висновок федерального суду США, оприлюднений 15 вересня 2026 року.

Міністерство юстиції США висунуло обвинувачення п’ятьом людям, яких американські прокурори пов’язують із так званою Russian Intelligence Services Network — RIS Network, або мережею російських розвідувальних служб. За версією обвинувачення, ця структура щонайменше з 2024 року займалася організацією атак, розвідки та замовних убивств у різних країнах, включно зі Сполученими Штатами.

Особливої ваги справі надає не лише географія. Американські слідчі стверджують, що мережа намагалася використовувати людей, які не були професійними агентами спецслужб: їх вербували, платили їм гроші, доручали спостереження, а в окремих випадках — пропонували виконати вбивство.

Одна з таких пропозицій, за даними американської прокуратури, становила $40 тисяч.

І саме ця деталь перетворює справу з чергової історії про шпигунство на значно ширше питання: наскільки далеко може проникати діяльність іноземних спецслужб у демократичні країни та наскільки легко вони можуть залучати до своїх операцій звичайних людей.

П’ятеро обвинувачених: хто опинився у справі

Американський обвинувальний висновок називає п’ятьох фігурантів.

Юрій Храмєєв, 63 роки, громадянин Росії, якого документи називають колишнім полковником російських розвідувальних служб і одним із високопоставлених учасників мережі.

Кирило Храмєєв, 27 років, син Юрія Храмєєва. Американські прокурори називають його офіцером ФСБ — Федеральної служби безпеки Росії.

Ще двоє обвинувачених — громадяни Куби: Оеміс Ромагоса Дурруті, 35 років, який, за версією слідства, займався координацією операцій, подорожей і логістики, та Яйдель Дельгадо Суарес, 35 років, якого описують як активного вербувальника.

П’ятий фігурант — Анхель Едуардо Кастро, 22-річний громадянин Венесуели. За даними американського слідства, він також брав участь у вербуванні людей у США.

Усі п’ятеро залишаються на волі. Троє — Юрій Храмєєв, Дельгадо Суарес і Кастро — додатково обвинувачені у змові з метою здійснення замовного вбивства.

Водночас принципово важливо: обвинувальний висновок не є вироком суду. Мін’юст США прямо наголошує, що всі обвинувачені вважаються невинними, доки їхню провину не буде доведено в суді.

Як працювала схема: від фотографії до пропозиції вбити

Один із найдетальніше описаних епізодів стосується російського дисидента, який, за припущенням організаторів операції, перебував у районі Вашингтона.

За матеріалами справи, учасники мережі намагалися знайти у США людей, здатних виконувати доручення. Спочатку йшлося про відносно просту на вигляд роботу — спостереження.

Потенційному виконавцю могли запропонувати гроші за фотографії та відеозаписи людини або об’єкта.

Але після збору інформації завдання, за версією американської прокуратури, могло змінюватися радикально.

В одному з епізодів завербованій людині нібито запропонували $40 тисяч за те, щоб «усунути» або «зникнути» з життя визначену особу. Reuters також повідомляє, що американські прокурори пов’язують цей епізод із підготовкою замаху на російського дисидента, який, як вважали організатори, перебував у районі Вашингтона.

Потенційний виконавець відмовився від убивства.

Але, за версією слідства, сама операція на цьому не закінчилася.

Людину могли використовувати як джерело розвідданих, фотографій і відео, а організатори продовжували шукати інших виконавців.

Це принципово важлива деталь.

Мова йде не обов’язково про класичного професійного агента, який десятиліттями працює під прикриттям. Йдеться про модель, за якої спецслужба або пов’язана з нею структура може побудувати тимчасовий ланцюг із випадкових виконавців, використовуючи гроші, анонімність та дистанційне спілкування.

$25 тисяч за вбивство у Литві

Ще один епізод, описаний в обвинувальному висновку, стосується Литви.

За даними американської прокуратури, у 2025 році представники мережі залучили громадянина США для спостереження за людиною, яка проживала в Литві.

Спочатку завдання виглядало як розвідка: людина мала приїхати за певною адресою та зробити фотографії.

За виконання такого доручення, згідно з документами справи, було запропоновано $200.

Пізніше завдання змінилося.

За даними обвинувачення, Юрій Храмєєв запропонував тому ж американцеві близько $25 тисяч за вбивство людини в Литві.

Потенційний виконавець відмовився.

Після цього, як стверджує прокуратура США, йому запропонували іншу роботу — вже не вбивство, а диверсію.

Серед варіантів називалися підпал складу або атака на електричну підстанцію.

Особливо промовистою є наведена в обвинувальному висновку мотивація: йшлося про країни, які допомагають Україні.

Якщо ці твердження будуть доведені в суді, вони матимуть значення далеко за межами конкретної кримінальної справи.

Адже тоді йтиметься про використання вербованих виконавців не лише для переслідування російських опонентів, а й для тиску на інфраструктуру європейських держав, які підтримують Україну.

Чехія, Литва та інші європейські операції

Американський обвинувальний висновок також описує діяльність мережі в Європі.

Оеміс Ромагоса Дурруті, за версією слідства, виконував роль координатора подорожей і логістики.

У червні 2024 року він нібито координував операцію в Празі, включно з передачею потенційних цілей та організацією поїздки учасника.

У вересні того ж року, за даними американської прокуратури, він координував іншу операцію в Литві, організовуючи поїздку та підтримуючи зв’язок з людиною, яка брала участь в атаці.

Таким чином, американська справа описує не один епізод, а мережеву структуру, яка, за версією прокурорів, могла працювати одночасно в кількох країнах.

Її особливість — розподіл функцій.

Одні люди шукають виконавців.

Інші організовують поїздки.

Хтось збирає інформацію.

Хтось передає гроші.

А безпосередній виконавець може навіть не знати повної структури, на яку працює.

Саме така фрагментація традиційно ускладнює роботу контррозвідки.

Чому в цій історії так багато уваги приділено Україні

Україна є одним із ключових елементів цієї справи не тому, що всі описані операції відбувалися на українській території.

Навпаки — значна частина описаних епізодів стосується США та європейських держав.

Але американські прокурори прямо заявляють, що мережа була зосереджена не лише на російських дисидентах і перебіжчиках. За їхньою версією, останнім часом увага структури переключалася також на країни, які сприймаються як союзники України.

Це змінює масштаб проблеми.

Російська спецоперація за кордоном у такій моделі може мати кілька рівнів одночасно:

політичне переслідування → залякування → розвідка → диверсія → фізичне усунення.

Для європейських держав це означає, що загрозою може бути не лише класичний шпигун.

Небезпечним інструментом може стати людина, яка за гроші погодилася виконати одноразове завдання.

Чому спецслужбам потрібні випадкові виконавці

На перший погляд може виникнути запитання: навіщо професійній розвідувальній службі використовувати випадкових людей, якщо вона має власних агентів?

Відповідь лежить у логіці конспірації.

Професійний агент, якщо його викривають, може прямо вказати на державну структуру.

Випадковий виконавець створює додатковий бар’єр.

Він може не знати, хто насправді стоїть за завданням.

Він може сприймати його як кримінальну пропозицію.

Він може отримати оплату через посередника.

А зв’язок між замовником і виконавцем може бути розірваний після завершення операції.

Саме тому описана американськими прокурорами схема становить особливий інтерес для контррозвідки.

Йдеться про своєрідну «аутсорсизацію» небезпечних операцій.

Іншими словами, професійна структура може намагатися використовувати не власних співробітників, а людей, яких можна залучити лише на одну конкретну операцію.

Від переслідування дисидентів до ударів по країнах, що підтримують Україну

Американські документи поміщають нинішню справу в ширший контекст діяльності російських спецслужб за кордоном.

У обвинувальному висновку згадуються попередні випадки переслідування або атак на противників Кремля, зокрема справа журналіста Пола Хлєбнікова, вбивство Олександра Литвиненка, отруєння Сергія Скрипаля та його доньки, вбивство Зелімхана Хангошвілі в Берліні та отруєння Олексія Навального.

Однак ці історичні епізоди не слід автоматично ототожнювати з нинішньою справою.

У кожному випадку існують окремі докази, слідчі матеріали та юридичні обставини.

Натомість нова справа цікава тим, що американські прокурори описують інший механізм — спробу створення міжнародної мережі, здатної використовувати завербованих людей для різних завдань.

Росія відкидає звинувачення

Кремль не визнав висунуті США звинувачення.

Речник президента Росії Дмитро Пєсков заявив, що Москва не вважає за необхідне коментувати повідомлення без достовірних доказів і конкретних фактів. Reuters також зазначає, що Росія раніше заперечувала проведення подібних операцій на території інших держав.

Тому на цьому етапі необхідно чітко розділяти дві площини.

Перша — документальний факт: федеральна прокуратура США висунула п’ятьом людям конкретні кримінальні обвинувачення.

Друга — твердження сторони обвинувачення: саме ці люди діяли в інтересах російських спецслужб і брали участь у мережі, яка планувала вбивства та диверсії.

Остаточну юридичну оцінку цим твердженням має дати суд.

Що ця справа означає для Європи

Найбільш серйозний аспект справи полягає не в самій сумі $40 тисяч.

І навіть не в тому, що потенційною ціллю була людина у Вашингтоні.

Найважливішим є описаний американськими прокурорами принцип.

Якщо іноземна спецслужба може дистанційно вербувати людей у різних країнах, оплачувати їм розвідку, а потім пропонувати участь у диверсіях чи вбивствах, кордон між шпигунством і кримінальним тероризмом стає дедалі менш очевидним.

Для Європи це особливо актуально.

Адже потенційний виконавець може бути громадянином однієї країни, отримувати завдання через іншу країну, прямувати до третьої, а гроші отримувати від структури, пов’язаної з четвертою.

У такій системі традиційна відповідь лише однієї національної спецслужби може бути недостатньою.

Саме тому ця справа стала предметом уваги американських контррозвідувальних та правоохоронних структур.

Що відомо точно, а що ще має бути доведено

На сьогодні достовірно встановлено, що Мін’юст США оприлюднив обвинувальний висновок щодо п’яти осіб і висунув їм кримінальні обвинувачення.

Також встановлено, що американські слідчі стверджують про існування RIS Network щонайменше з 2024 року та описують її діяльність у США і Європі.

Однак поки що не можна називати всіх описаних у документі операцій доведеними злочинами.

Не можна також прирівнювати обвинувальний висновок до судового рішення.

Це особливо важливо у випадках, пов’язаних із міжнародною політикою та діяльністю спецслужб, де інформація часто є неповною, а сторони конфлікту мають взаємно протилежні позиції.

Саме судовий процес, якщо обвинувачених вдасться затримати та доставити до США, має показати, які саме докази американська сторона зможе представити.

Нова модель тіньової війни

Справа RIS Network привертає увагу насамперед тому, що показує можливу трансформацію сучасної розвідувальної діяльності.

Класична агентурна операція передбачає підготовленого співробітника спецслужби, легенду, прикриття, контакт із джерелами та складну систему конспірації.

Нова модель може бути набагато дешевшою.

Не обов’язково відправляти за кордон професійного агента.

Можна знайти людину через мережу контактів, запропонувати їй кількасот доларів за фотографії, а потім — десятки тисяч за небезпечніше завдання.

Саме так, за версією американського слідства, могла формуватися частина операцій описаної мережі.

І це вже не просто шпигунство.

Це спроба перетворити звичайних людей на інструмент зовнішньої політики та спецоперацій.

Для України ця історія має особливе значення.

Адже американські документи прямо пов’язують частину описаних планів із країнами, які допомагають Україні.

Якщо твердження американської прокуратури будуть доведені, справа продемонструє, що протистояння навколо російської агресії може виходити далеко за межі фронту. Воно може проявлятися у вигляді стеження, вербування, диверсій, атак на інфраструктуру та спроб фізичного усунення людей.

Саме тому справа п’ятьох обвинувачених у США — це не лише американська кримінальна історія.

Це черговий сигнал про те, як може виглядати тіньова війна XXI століття, де замість формального оголошення війни працюють анонімні посередники, криптовані контакти, гроші, випадкові виконавці та операції, які намагаються залишити якомога менше слідів.

А головне питання тепер полягає не тільки в тому, чи зможе американське правосуддя довести висунуті обвинувачення.

Питання ширше: скільки подібних мереж уже працює в Європі — і скільки з них ще не потрапили в поле зору контррозвідки?

Джерела: Міністерство юстиції США, обвинувальний висновок Південного округу Нью-Йорка, Reuters. Обвинувачення не є доказом вини; усі фігуранти справи вважаються невинними до набрання законної сили обвинувальним вироком суду.