Картонні протести за Федорова: хто організовує мітинги та чому влада їх не чіпає? Аналіз штучних акцій у воюючій країні

Шокуюча селективність українського протесту

Привіт, Україно. Уявіть: по всій країні — від Києва до Львова, Одеси та Дніпра — 16 липня 2026 року сотні, а деінде тисячі людей виходять на вулиці з картонними плакатами. "Поверніть Федорова!", "Не чіпайте те, що працює!", "Геть совок!". Вони скандували "Ганьба!" і вимагали пояснень від влади. Мирно, організовано, без перешкод від поліції.

А тепер уявіть інше: щоденні викрадення людей ТЦК, багатомільярдні розкрадання бюджету, провали в мобілізації, корупція в закупівлях. І — тиша. Ні масових мітингів, ні картонок. Якщо хтось намагається протестувати проти "бусифікації" чи свавілля в тилу — швидко "зачищають". Чому ж саме зараз, у розпал війни, держава дозволяє (а можливо, й толерує) акції на підтримку міністра. 

Це не просто кадрове питання. Це симптом глибокої кризи довіри, маніпуляцій громадською думкою та протистояння всередині влади. У цій великій аналітичній статті для "Захист плюс" ми розберемо, хто керує "картонними" мітингами, чому вони відбулися саме так і що це означає для майбутнього України.

Хто такий Михайло Федоров і чому його звільнення викликало бурю

Михайло Федоров — молодий технократ, колишній віцепрем'єр з цифрової трансформації, призначений міністром оборони у січні 2026 року. За пів року на посаді він позиціонував себе як реформатора: акцент на дрони, цифризацію, боротьбу з корупцією через аудит і поліграф, оптимізацію закупівель.

Його досягнення, за словами прихильників:

• Зростання виробництва дронів і покращення перехоплень.
• Аудит, який нібито виявив перевитрати на 300 млрд грн.
• Співпраця зі Starlink для блокування російських терміналів.
• Переведення частини закупівель на відкриті тендери.

Але критики (і сам Зеленський) вказують на інше: конфлікт із Головнокомандувачем Олександром Сирським, провал реформи ТЦК/мобілізації, ігнорування запитів військових на традиційне озброєння на користь "технологічних пріоритетів". Федоров і Сирський "живуть у різних світах" — один хоче цифрової революції, інший — щоб армію просто чули.

Звільнення Федорова стало частиною масштабного перезавантаження уряду. Замість нього розглядався Ігор Клименко (МВС), згодом — інші кандидати. Протести спалахнули миттєво, координовано по 16+ містах.

Багато учасників навіть не знали прізвища точно — "Федоренко" замість Федорова. Вони не могли детально пояснити реформи, але стояли з плакатами. Це класична ознака штучної мобілізації.

"Картонна революція": технологія організації протестів

"Картонні" протести — не новина. У 2025 році подібні акції (з креативними картонками від Gen Z) змусили владу відступити в питанні антикорупційних органів. Тепер технологію повторили: соцмережі, анонси від ветеранів (наприклад, Дмитра Козятинського), Telegram-канали, швидке поширення.

Хто організатори?

• Ветерани та громадські активісти, пов'язані з попередніми протестами (захист НАБУ/САП).
• Молодь, студенти, IT-спільнота — цільова аудиторія Федорова.
• Підтримка від частини військових і дронових підрозділів (деякі командири публічно висловлювалися).

Але координація по всій країні за лічені години викликає питання. Чи є "куратори" з політичних кіл, бізнесу дронів чи зовнішніх гравців? Офіційно — "громадська ініціатива". Насправді — класичний astroturfing (імітація grassroots). Влада не зачищає, бо протести не загрожують стабільності, а можливо, навіть корисні для балансу сил.

Порівняйте з іншими акціями: спроби протестувати проти мобілізаційного свавілля чи корупції швидко придушуються. Тут — зелене світло. Це селективна "демократія" в умовах воєнного стану.

Конфлікт Федоров — Сирський: корінь проблеми чи привід?

Серце питання — протистояння між міністром-реформатором і генералітетом. Федоров намагався ламати систему: дані, AI, пріоритет дронам, антикорупційні перевірки. Сирський та частина команди — традиційний підхід, фокус на людському ресурсі та класичному озброєнні. Прихильники Федорова заявляють: «Це Сирському потрібні ТЦК і кріпаки. Це з ним передусім пов’язані всі гучні скандали зі ставленням до людського життя в окремих підрозділах. Сирський упродовж шести місяців саботував ідеї та зміни, які пропонував Михайло Федоров».Сергій Гайдай

Зеленський обрав "нейтралізацію": не міняти обох одразу. Результат — протести, які підкреслюють підтримку "молодих" і технологій. 

Прощальний брифінг Михайла Федорова: що сказав ексміністр оборони

Під час прощального брифінгу Михайло Федоров підбив підсумки роботи на посаді міністра оборони, заявивши, що за час його каденції було започатковано низку реформ у сфері управління, цифровізації та оборонних закупівель. Водночас він визнав, що повністю завершити трансформацію Міністерства оборони не вдалося, а розпочаті зміни має продовжити нове керівництво.

Окрему увагу Федоров приділив темі мобілізації та роботі територіальних центрів комплектування. Він пояснив, чому раніше майже не коментував критику на адресу ТЦК. За його словами, ТЦК підпорядковуються Сухопутним військам та Генеральному штабу ЗСУ, а не Міністерству оборони, тому він не вважав правильним публічно коментувати діяльність структур, які не перебували у його безпосередньому підпорядкуванні.

Водночас ексміністр визнав, що нинішня система мобілізації потребує глибоких змін. За його словами, проблему неможливо вирішити лише кадровими рішеннями чи реформою ТЦК. Необхідний новий суспільний договір щодо мобілізації, прозорі правила проходження служби, чіткі механізми ротації та реальні системні зміни у Збройних силах, які дозволять відновити довіру суспільства до мобілізаційного процесу.

Чому люди не протестують проти реальних проблем?

Це ключовий біль. Суспільство втомлене війною, деморалізоване. Легше вийти за "символ прогресу" (молодий міністр-дронівець), ніж ризикувати за абстрактну боротьбу з корупцією. Плюс — ефективна інформаційна кампанія: Федорова продають як "останнього чесного" в команді.

Але реальність гірша: бюджетні пограбування, безкарність ТЦК, відсутність стратегії перемоги. 

Висновок: Не Федоров — система на межі

"Картонні" протести за Федорова —  глибокі тріщини в українській владі: конфлікт поколінь і підходів (технократи vs. "совок"), маніпуляції громадською думкою та подвійні стандарти в дозволі на протест.

Головне — не допустити, щоб такі "перестановки" паралізували армію. Суспільство має вимагати не повернення конкретної людини, а системних змін: прозорості, підзвітності, реальної реформи ТЦК і пріоритету фронту над політикою.

Україні потрібні не картонки, а реальна єдність і контроль за владою. Інакше "картонна революція" стане лише черговим епізодом у театрі абсурду, де люди — статисти.

Джерела: Euromaidan Press, TSN, BBC, Kyiv Post, The Economist та інші. Аналіз базується на відкритих даних станом на 17 липня 2026.