Роман Костенко заявив про радикальні зміни у мобілізації та перегляд призовного віку. Що відомо про плани Міноборони і Генштабу, позицію оборонного комітету, законопроєкт №12222 та можливі зміни вікових меж мобілізації у 2026 році.

Зміна призовного віку в Україні: що насправді стоїть за заявами Костенка

24 серпня 2026 року. В Україні знову різко загострилася дискусія навколо мобілізаційного віку. Причиною стали заяви секретаря Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Романа Костенка, який спочатку повідомив про підготовку «радикальних» змін у мобілізації, а вже 24 серпня уточнив: у Генеральному штабі обговорюють можливість зниження верхньої межі мобілізаційного віку до 50–55 років.

Саме тут виникла головна плутанина.

У соціальних мережах і частині заголовків ця історія швидко перетворилася на повідомлення про нібито зниження віку мобілізації для молоді. Але остання заява Костенка стосується зовсім іншого напрямку — можливого зменшення верхньої вікової межі, а не автоматичного призову 18-річних.

При цьому тема молодшого віку справді існує давно. У різні періоди обговорювалися варіанти мобілізації з 20 років, питання 18–25-річних, а також лунали заяви про міжнародний тиск щодо призову з 18 років.

Тому нинішню ситуацію варто розглядати не як одну конкретну пропозицію, а як широкий перегляд усієї вікової моделі мобілізації.

Що саме сказав Роман Костенко

22–23 серпня Костенко заявив, що Міністерство оборони та Генеральний штаб готують зміни у процесі мобілізації, частина яких стосуватиметься призовного віку.

При цьому депутат навмисно не уточнив, чи йдеться про зниження, чи про підвищення вікової межі. За його словами, якщо рішення буде остаточно ухвалене, про нього мають офіційно повідомити Міністерство оборони або Генеральний штаб.

Це важливий момент: станом на 24 серпня немає ухваленого закону, який би вже змінив чинний мобілізаційний вік.

Наступного дня з'явилося конкретніше повідомлення: за словами Костенка, у Генштабі обговорюють варіант зниження верхньої межі мобілізаційного віку до 50 або 55 років.

Отже, нинішня дискусія має щонайменше два різні рівні:

• нижня межа — питання залучення громадян молодше 25 років;

• верхня межа — питання того, до якого віку людина залишається потенційно мобілізаційним ресурсом.

І саме другий напрямок зараз отримав найбільш конкретне підтвердження.

Який мобілізаційний вік діє зараз

Чинна модель передбачає, що основна категорія чоловіків, які перебувають у військовозобов'язаному статусі та можуть підлягати мобілізації, — це громадяни від 25 до 60 років, за відсутності законних підстав для відстрочки або інших винятків.

Відповідні норми фігурують і в чинному порядку військового обліку.

Ця система сформувалася після зміни законодавства у 2024 році.

У 2023 році Верховна Рада ухвалила закон, який зменшив граничний вік перебування на обліку призовників із 27 до 25 років. Верховна Рада прямо пояснювала це необхідністю швидше формувати мобілізаційний людський резерв.

Тому сьогодні правильніше говорити не просто про «призовний вік», а розрізняти:

військовий облік → військовозобов'язаний статус → право/можливість мобілізації → конкретний призов під час мобілізації.

Саме змішування цих понять і створює значну частину інформаційного шуму.

Чи збираються мобілізувати 18-річних?

Наразі підстав стверджувати, що Україна вже ухвалила рішення про примусову мобілізацію з 18 років, немає.

Це принципово важливо.

Дискусія про 18 років дійсно існує. Представники влади та парламенту раніше підтверджували, що партнери України порушували питання зниження мобілізаційного віку до 18 років.

Проте це не означає автоматичної зміни українського законодавства.

Більше того, у Верховній Раді існували законодавчі ініціативи, спрямовані саме на врегулювання ситуації з громадянами до 25 років. Наприклад, у 2026 році зареєстровано законопроєкт №15028 щодо особливостей призову під час мобілізації громадян віком до 25 років.

Тобто парламентська дискусія навколо віку 18–25 років не є вигаданою, але її не можна ототожнювати з уже ухваленим рішенням про мобілізацію 18-річних.

Чому взагалі говорять про 20 років

Це не нова ідея.

Раніше Роман Костенко вже публічно висловлював думку, що оптимальною моделлю може бути мобілізаційний вік від 20 до 50 років.

Саме тому нинішні заяви викликають таку сильну реакцію.

Якщо дивитися на історію висловлювань Костенка, вимальовується концепція, за якої держава могла б намагатися концентрувати мобілізаційний ресурс у віковому сегменті, який військове керівництво вважає найбільш придатним для інтенсивної служби.

Але важливо не робити з цього висновок, що модель 20–50 років уже затверджена.

Це лише одна з концепцій, яка раніше публічно обговорювалася.

Найцікавіший документ — законопроєкт №12222

Паралельно з нинішніми заявами існує цілком конкретна парламентська ініціатива — законопроєкт №12222.

Він був зареєстрований 18 листопада 2024 року і стосується зменшення граничного віку перебування на військовій службі та військовозобов'язаних у запасі.

Фактично його логіка — знизити верхню межу з 60 до 55 років, водночас передбачивши можливість продовження служби для тих, хто після досягнення граничного віку сам бажає залишитися на військовій службі.

Це вже набагато ближче до того, про що Костенко заявив 24 серпня.

Чому законопроєкт №12222 важливий саме зараз

Цікаво, що ця тема не виникла сьогодні.

У 2026 році громадяни вже зверталися до Верховної Ради з вимогою прискорити розгляд законопроєкту №12222.

В офіційній відповіді парламентського ресурсу зазначено, що законопроєкт був зареєстрований у листопаді 2024 року та включений до порядку денного 11 лютого 2025 року.

Тобто питання зниження верхньої вікової межі вже давно перебуває у законодавчому полі.

Саме тому нинішню заяву Костенка не варто сприймати як появу абсолютно нової ідеї.

Швидше йдеться про те, що питання, яке тривалий час існувало у парламентському та експертному середовищі, знову виходить на перший план.

Хто розглядає питання мобілізаційного віку

Ключовою парламентською структурою є Комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки.

Станом на 24 серпня 2026 року до його складу входять 19 народних депутатів.

Голова — Олександр Завітневич.

Заступники голови — Єгор Чернєв та Юрій Мисягін.

Секретар комітету — Роман Костенко.

Саме цей комітет займається питаннями, пов'язаними з обороною, національною безпекою, функціонуванням сектору безпеки та оборони та законодавчим забезпеченням відповідних процесів.

Однак важливо розуміти механізм.

Комітет не може самостійно змінити мобілізаційний вік.

Для зміни закону необхідний законопроєкт, його парламентський розгляд, голосування Верховної Ради та подальше набуття законом чинності у встановленому порядку.

Тому слова Костенка про «обговорення» ще не означають, що нові вікові рамки вже встановлені.

Що реально може змінитися: чотири сценарії

На сьогодні можна виділити щонайменше чотири сценарії, які перебувають у різному ступені політичної та законодавчої готовності.

Сценарій №1. Зберегти 25–60 років

Це найпростіший варіант.

Чинна система продовжує діяти, а держава намагається збільшувати кількість військовослужбовців іншими методами:

• контрактною службою;

• фінансовою мотивацією;

• рекрутингом;

• технологізацією армії;

• залученням добровольців;

• покращенням умов служби.

Сам Костенко зазначав, що нинішні фінансові стимули не дають очікуваного збільшення кількості контрактників, тому держава шукає інші механізми.

Сценарій №2. Знизити верхню межу до 55 років

Цей варіант має конкретну законодавчу основу у вигляді законопроєкту №12222.

Його потенційний ефект — зменшення кількості людей старшого віку, які можуть потрапляти під загальну мобілізаційну систему.

Для армії це може означати концентрацію ресурсу на молодших вікових групах.

Для держави — водночас зменшення потенційної кількості людей, яких можна мобілізувати.

І тут виникає головна суперечність.

Зниження віку до 55 років не збільшує мобілізаційний ресурс — воно його скорочує.

Отже, якщо одночасно обговорюється і зниження верхньої межі, і можливе розширення залучення молодших категорій, це вже може бути частиною ширшої перебудови системи.

Сценарій №3. Модель 20–50 років

Цей варіант Костенко раніше публічно називав одним із можливих підходів.

Теоретично така система означала б:

нижня межа — 20 років;
верхня межа — 50 років.

Це була б дуже суттєва зміна порівняно з нинішньою моделлю 25–60.

Але станом на 24 серпня 2026 року немає підстав говорити, що саме ця модель уже погоджена державою.

Сценарій №4. Залишити 25 років, але змінити правила для молодших

Це, можливо, найбільш юридично та політично складний, але й найбільш цікавий варіант.

Замість прямого зниження віку держава може створювати окремі механізми:

• добровільного контракту;

• короткострокової служби;

• спеціальних контрактів;

• підготовки резерву;

• військової підготовки;

• обмеженого залучення за певними спеціальностями.

Такий підхід дозволяє збільшувати військовий потенціал молоді, не переводячи автоматично всю категорію 18–24 років у режим примусової мобілізації.

А що з віком 50–55 років?

Саме ця частина нинішньої заяви Костенка може виявитися найбільш практичною.

За інформацією, яку він озвучив 24 серпня, Генеральний штаб розглядає можливість обмеження верхньої межі мобілізації 50 або 55 роками.

Це означає, що дискусія може рухатися не в одному напрямку.

Можлива конструкція виглядатиме приблизно так:

нижня межа — 25 років або потенційно нижче;
верхня межа — 50–55 років замість 60.

Однак поки що це сценарій обговорення, а не чинна норма права.

Чому Генштаб може бути зацікавлений у зміні вікової структури

З військової точки зору питання не зводиться до простої арифметики: «чим більше людей, тим сильніша армія».

Сучасна війна потребує різних категорій військовослужбовців.

Важливі:

• фізична витривалість;

• здатність працювати з сучасними технологіями;

• оператори БпЛА;

• зв'язківці;

• інженери;

• медики;

• фахівці РЕБ;

• ІТ-спеціалісти;

• механіки;

• оператори складних систем озброєння.

Тому оптимальна модель комплектування армії — це не просто максимальна кількість людей.

Це максимальна військова спроможність із доступного людського ресурсу.

Саме цей аргумент може пояснювати дискусію про вікову структуру.

Але є й інша сторона — демографія

Україна перебуває у надзвичайно складній демографічній ситуації.

Тому кожне рішення щодо молодих чоловіків має наслідки далеко за межами військової сфери.

Молоді люди — це:

• майбутня робоча сила;

• батьки майбутніх дітей;

• підприємці;

• інженери;

• лікарі;

• науковці;

• фахівці оборонної промисловості.

Тому держава фактично повинна балансувати між двома потребами:

сьогоднішньою потребою у військовому ресурсі

та

завтрашньою потребою у людському потенціалі країни.

Це одна з причин, чому питання зниження віку до 18, 20 чи 21 року є значно складнішим, ніж проста зміна однієї цифри у законі.

Чому тема 18 років знову стала політично чутливою

Дискусія про 18 років має ще один вимір — міжнародний.

Україна вже неодноразово стикалася із заявами іноземних партнерів щодо необхідності збільшення мобілізаційного ресурсу.

Однак українська влада досі не оголосила рішення про запровадження примусової мобілізації з 18 років.

І це принципова різниця між:

«питання обговорюється»

та

«рішення прийнято».

У журналістських матеріалах ці два поняття часто змішуються, створюючи враження, що зміна віку вже відбулася.

Станом на 24 серпня 2026 року це було б некоректним твердженням.

Що ще може змінитися разом із віком

Заяви Костенка стосуються не тільки цифри у законі.

За повідомленнями українських медіа, йдеться про ширший пакет змін у системі мобілізації.

Серед напрямів, які обговорюються:

• правила залучення людей до війська;

• контрактна служба;

• мотивація військовослужбовців;

• робота ТЦК;

• бронювання;

• відстрочки;

• рекрутинг;

• вікові межі;

• підходи до комплектування ЗСУ.

Костенко окремо наголосив, що повністю переходити на добровільний формат призову наразі не планують.

Це означає, що навіть у випадку реформування вікової системи мобілізаційний механізм як обов'язковий інструмент держави, за нинішніми заявами, зберігається.

Чому не можна говорити, що «завтра мобілізують з 20 років»

Для такого рішення необхідна юридична процедура.

Якщо змінюється законодавча норма, це має пройти парламентський процес.

Саме тому між заявою депутата та реальною зміною правил можуть бути:

законопроєкт → комітет → висновки → перше читання → поправки → друге читання → голосування → підписання → офіційне оприлюднення → набуття чинності.

До завершення цієї процедури чинна норма продовжує діяти.

Саме тому зараз правильніше говорити:

«В Україні готують та обговорюють можливі зміни мобілізаційного віку»,

а не:

«Україна вже знизила мобілізаційний вік».

Що може зробити Верховна Рада

Парламентський комітет є ключовою ланкою між урядовими/військовими пропозиціями та законодавчим рішенням.

Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки вже активно працює над законодавчими змінами у сфері оборони та військової служби. У 2026 році на його засіданнях розглядалися численні законопроєкти, пов'язані з підготовкою громадян, проходженням військової служби та соціальними питаннями військовослужбовців.

При цьому сам факт, що комітет займається відповідною сферою, не означає автоматичної підтримки конкретної пропозиції щодо віку.

Це важливо для розуміння парламентського процесу.

Які пропозиції вже існують

Якщо зібрати відомі публічні ініціативи в одну систему, картина виглядає так:

Варіант	Суть	Статус
25–60 років	Чинна базова модель	Діє
25–55 років	Зменшення верхньої межі	Законопроєкт №12222 / дискусія
25–50 років	Ще жорсткіше обмеження верхнього віку	Обговорюваний варіант
20–50 років	Зниження нижньої та верхньої межі	Раніше публічно пропонувався Костенком
18–60 років	Зниження нижньої межі до 18	Дискусія, але не чинна норма
18–25 років — спеціальні правила	Окремий режим для молоді	Є парламентські законодавчі ініціативи

Найважливіше: ці варіанти не є одним узгодженим законопроєктом.

Це різні пропозиції, які виникали у різний час і мають різний юридичний статус.

Що означатиме можливе зниження верхньої межі

Якщо верхню межу справді знизять до 55 років, це означатиме, що громадяни старше нового порогу не матимуть такого самого статусу потенційного мобілізаційного ресурсу, як зараз.

Але тут необхідно відрізняти:

мобілізацію

від

військової служби за контрактом.

Якщо закон дозволятиме добровільне продовження служби після досягнення граничного віку, людина зможе залишатися у війську за відповідними правилами.

Саме такий підхід закладений у концепції законопроєкту №12222.

Головна інтрига: чи пов'язані нижня і верхня межі

Це питання зараз залишається без остаточної відповіді.

Але з точки зору логіки системи воно принципове.

Якщо держава одночасно:

• зменшує верхню межу до 50–55 років;

• залишає нижню межу 25 років,

то загальний мобілізаційний резерв скорочується.

Якщо ж паралельно зменшити нижню межу до 20 років, частина цього скорочення компенсується.

Тому справжня реформа може полягати не в одній цифрі, а у перебудові всієї вікової моделі мобілізації.

Саме це може пояснювати, чому Костенко говорить про «радикальні зміни», а не просто про одну поправку.

Чи буде мобілізація ефективнішою після зміни віку?

Не обов'язково.

І це, мабуть, найважливіший висновок.

Мобілізаційна система має сенс лише тоді, коли вона забезпечує не просто кількість людей, а боєздатність.

Якщо людина потрапляє до війська без належної підготовки, мотивації, оснащення та командування, сама зміна віку не вирішує проблему комплектування.

Тому одночасно із віковими змінами необхідні:

• якісна базова військова підготовка;

• професійний рекрутинг;

• прогнозована система контрактів;

• ротації;

• медичне забезпечення;

• справедливе бронювання;

• сучасна система рекрутенгу;

• розформоване і відправлене на передову ТЦК;

• ефективне використання військових спеціальностей;

• технологічне переозброєння.

Інакше зміна цифри у законі може дати набагато менший результат, ніж очікується.

Що означає заява Костенка для українців прямо зараз

Станом на 24 серпня 2026 року головні факти такі:

1. Мобілізаційний вік 25–60 років автоматично не змінений.

2. Рішення про примусову мобілізацію з 18 років не ухвалено.

3. Костенко справді повідомив про підготовку змін у системі мобілізації.

4. 24 серпня він конкретизував, що Генштаб обговорює можливе зниження верхньої межі до 50–55 років.

5. Окремо існує законопроєкт №12222 про зниження верхньої межі з 60 до 55 років.

6. Існують інші парламентські ініціативи щодо громадян молодше 25 років.

7. Раніше Костенко публічно говорив про модель 20–50 років, але це не означає, що саме її зараз ухвалено.

8. Остаточне рішення має пройти законодавчу процедуру.

Найважливіше рішення, якого чекають українці, — мир

За кожною цифрою у дискусії про мобілізаційний вік стоять не просто статистичні категорії. За цифрами 18, 20, 25, 50, 55 чи 60 років — чиїсь сини, чоловіки, батьки, брати.

Тому будь-які розмови про можливе розширення мобілізації неминуче викликають тривогу. Особливо у тих українських родинах, де є молоді сини. Для батьків це вже давно не абстрактна дискусія про законодавство. Це страх за майбутнє своїх дітей.

І саме тому серед усіх законів, постанов, законопроєктів, кадрових рішень та військових реформ є одне рішення, якого українське суспільство насправді чекає найбільше.

Це мир.

Українцям хочеться не нових правил мобілізації. Не нових цифр у законі. Не нових обмежень і не нових повідомлень про те, кого ще можуть призвати.

Українцям хочеться, щоб їхні діти поверталися додому, щоб батьки перестали чекати телефонного дзвінка з фронту, щоб сім'ї могли будувати плани не на тиждень уперед, а на роки.

Мир не скасовує необхідності захищати країну. Але саме справедливий, надійний і тривалий мир може покласти край самій потребі постійно розширювати мобілізаційний ресурс.

І тут є одна річ, про яку політики говорять значно рідше, ніж про мобілізацію.

Історія не пам'ятатиме тих, хто зміг мобілізувати найбільше людей. Історія пам'ятатиме того, хто зміг привести країну до миру.

Того, хто зуміє завершити війну так, щоб Україна зберегла свою незалежність, свободу, територіальну цілісність і майбутнє своїх дітей, по-справжньому можна буде назвати великим державним діячем.

Бо перемога — це не лише здатність продовжувати боротьбу.

Перемога — це момент, коли українські батьки нарешті перестають боятися за своїх дітей.

І, можливо, саме тому сьогодні, коли суспільство знову чує про можливу зміну призовного віку, найважливіше питання для України звучить зовсім не так:

«Кого ще можуть мобілізувати?»

А набагато простіше:

«Коли настане мир?»

Висновок: за цифрами мобілізації стоїть майбутнє країни

Заяви Романа Костенка важливі не стільки через саму цифру «50», «55», «20» чи «18». Вони показують, що держава продовжує шукати нову модель комплектування війська. Станом на 24 серпня 2026 року Костенко підтвердив сам факт підготовки змін, але конкретні остаточні правила ще не стали чинним законом.

Проте за всіма цими дискусіями залишається головне — людина.

Україна вже заплатила надзвичайно високу ціну за свою свободу. І тому кожне рішення щодо мобілізації має оцінюватися не тільки з погляду військової необхідності, а й з погляду майбутнього держави.

Мобілізація може забезпечувати армію людьми.

Зброя — її можливостями.

Економіка — ресурсами.

Але лише мир може повернути суспільству нормальне життя.

Саме тому українці мають право очікувати від влади не тільки нових законів про мобілізацію, а й максимальної концентрації політичних, дипломатичних та військових зусиль для досягнення справедливого та тривалого миру.

Бо врешті-решт головна мета держави — не нескінченна мобілізація.

Головна мета — зберегти країну, її людей і дати українським дітям можливість жити у мирній Україні.

І той, хто зможе привести Україну до такого миру, зберігши її свободу та незалежність, залишиться в історії не просто як політик.

Він залишиться в історії як людина, яка повернула країні майбутнє.