Литва на шляху до скасування заборони на ядерну зброю: що вирішив Сейм і як це змінить безпеку Європи

 Сейм Литви підтримав у першому голосуванні скасування конституційної заборони на розміщення ядерної зброї. Що зміниться, чому це важливо для НАТО та України і як відреагувала Росія?

Литва переглядає без'ядерний статус: рішення, яке може змінити безпекову архітектуру Балтійського регіону

Європа поступово переглядає свої підходи до оборони на тлі війни Росії проти України, зростання військових ризиків і дискусій про майбутнє ядерного стримування НАТО. Одним із найпомітніших сигналів цього процесу стало рішення литовського парламенту зробити перший крок до скасування конституційної заборони на розміщення зброї масового знищення та іноземних військових баз на території країни.

6 жовтня 2026 року Сейм Литви підтримав відповідну конституційну поправку 106 голосами проти 18, ще шестеро депутатів утрималися. Проте це лише перший етап законодавчої процедури: для остаточного ухвалення змін необхідне повторне голосування, заплановане на 12 січня 2027 року.

Ініціатива має стратегічне значення, оскільки Литва є членом НАТО та Європейського Союзу, межує з Білоруссю і російською Калінінградською областю та розташована на одному з найчутливіших напрямків протистояння Росії й Альянсу.

Водночас важливо розуміти головне: Литва поки не ухвалила остаточного рішення про розміщення ядерної зброї на своїй території. Йдеться про намір усунути конституційне обмеження, яке потенційно заважає ширшій участі країни в механізмах ядерного стримування НАТО.

Що саме вирішив Сейм Литви 6 жовтня

Під час першого голосування литовські депутати підтримали поправку, яка передбачає зміну статті 137 Конституції країни.

Результат голосування:

• 106 депутатів проголосували за;

• 18 — проти;

• 6 — утрималися.

Для ухвалення конституційної поправки потрібна підтримка щонайменше 94 депутатів зі 141 під час кожного з двох голосувань. Між ними має минути не менше трьох місяців.

Таким чином, навіть значна перевага прихильників змін на першому етапі ще не гарантує остаточного ухвалення поправки. Під час другого голосування парламенту необхідно знову забезпечити конституційну більшість.

За інформацією Euronews, фінальне голосування очікується 12 січня 2027 року.

Це означає, що до завершення процедури чинна конституційна норма залишається в силі, а говорити про остаточне скасування заборони поки передчасно.

Що забороняє стаття 137 Конституції Литви

Стаття 137 Конституції Литовської Республіки встановлює, що на території країни не можуть розміщуватися зброя масового знищення та іноземні військові бази.

Ця норма сформувалася після відновлення незалежності Литви у 1990 році та була закріплена в Конституції, ухваленій у 1992 році.

На той час відмова від розміщення зброї масового знищення та іноземних військових баз відповідала прагненню країни закріпити незалежність і дистанціюватися від радянської системи безпеки.

Проте сучасна ситуація суттєво відрізняється від геополітичних умов початку 1990-х років. Литва вступила до НАТО у 2004 році, а після повномасштабного вторгнення Росії в Україну питання колективної оборони набуло для балтійських держав особливого значення.

Прихильники поправки стверджують, що конституційна заборона обмежує можливості Литви повноцінно брати участь у всіх механізмах стримування НАТО.

Йдеться не лише про потенційне розміщення ядерних боєзарядів. Зміна формулювання статті 137 стосується також ширшої категорії зброї масового знищення та іноземних військових баз.

Джерело: Конституція Литви, стаття 137 — офіційний правовий портал Сейму.

Чому Литва вирішила переглянути ядерну політику саме тепер

Головним аргументом прихильників поправки є зміна безпекового середовища в Європі.

Російська агресія проти України, військова присутність Росії в Калінінграді, поглиблення співпраці Москви з Мінськом і регулярні заяви російських посадовців про можливе застосування ядерної зброї посилили занепокоєння держав східного флангу НАТО.

Литва розташована між Білоруссю та Калінінградською областю Росії. У разі масштабного військового конфлікту цей регіон мав би особливе стратегічне значення для оборони балтійських країн і сполучення їх із рештою території НАТО.

Голова парламентського комітету Сейму із закордонних справ Ремігіюс Мотузас раніше пояснював необхідність змін потребою забезпечити Литві повноцінну участь у системі ядерного стримування Альянсу.

Прихильники поправки також звертають увагу на те, що сусідні Латвія, Естонія та Польща не мають аналогічної конституційної заборони.

Литовська позиція полягає в тому, що правові обмеження не повинні звужувати можливості союзників реагувати на потенційну військову загрозу.

Водночас це аргументація прихильників реформи, а не доказ того, що розміщення ядерної зброї вже є необхідним або погодженим рішенням НАТО.

Ядерне стримування НАТО: що це означає на практиці

Ядерне стримування є одним із компонентів колективної оборони НАТО. Його логіка полягає в тому, щоб потенційний противник розумів: напад на Альянс може спричинити настільки серйозні наслідки, що військова агресія не матиме прийнятної для нього ціни.

При цьому ядерне стримування не тотожне постійному розміщенню ядерних боєзарядів у кожній країні-члені НАТО.

Альянс спирається на поєднання звичайних збройних сил, протиповітряної та протиракетної оборони, передових військових підрозділів, планування спільних операцій і ядерних можливостей держав, які володіють відповідним озброєнням.

Зміна литовської Конституції могла б усунути одну з національних юридичних перешкод для окремих форм участі країни в механізмах ядерного стримування.

Проте навіть після можливого ухвалення поправки розміщення ядерної зброї не відбудеться автоматично. Для цього знадобляться окремі політичні, військові та правові рішення, а також домовленості між відповідними союзниками.

Необхідно враховувати й міжнародні зобов'язання Литви, зокрема Договір про нерозповсюдження ядерної зброї. Скасування внутрішньої конституційної заборони саме по собі не означає виходу з цього договору або набуття країною власного ядерного арсеналу.

Чи планує НАТО розміщувати ядерну зброю в Литві

Станом на 9 жовтня 2026 року немає підтвердженого рішення НАТО про розміщення ядерних боєзарядів у Литві.

Литовський президент Гітанас Науседа раніше заявляв про намір усунути конституційні обмеження, водночас наголошуючи, що це не означає наявності безпосереднього плану зберігати ядерну зброю в країні.

Тут необхідно розрізняти три різні рівні.

Перший — юридичний. Парламент прагне змінити Конституцію, щоб усунути чинну заборону.

Другий — військово-політичний. Литва хоче мати ширші можливості для участі в плануванні та реалізації заходів стримування НАТО.

Третій — практичний. Фактичне розміщення ядерної зброї потребувало б окремого рішення, відповідних домовленостей, інфраструктури та процедур безпеки.

Отже, повідомлення про перше голосування Сейму не можна трактувати як підтвердження того, що ядерні боєзаряди вже готуються до переміщення в Литву.

Водночас сама зміна законодавства може мати політичний і стратегічний ефект: вона демонструє готовність Вільнюса переглядати оборонні обмеження у відповідь на погіршення безпекового середовища.

Як відреагувала Росія: попередження Кремля про ескалацію

Москва негативно сприйняла ініціативу Литви.

6 жовтня речник Кремля Дмитро Пєсков заявив, що можливе розширення військової інфраструктури США та НАТО поблизу російських кордонів, а також розміщення ядерної зброї в сусідній державі не сприятимуть стабільності в Європі.

Російська сторона розглядає такі кроки як потенційне посилення військових можливостей Альянсу поблизу власної території.

Однак ці заяви необхідно розглядати в контексті ширшого протистояння Росії та НАТО. Москва неодноразово використовувала тему ядерної зброї у своїй зовнішньополітичній риториці, зокрема на тлі підтримки України західними державами.

Для оцінки реальних ризиків важливо відрізняти політичні попередження від конкретних військових рішень. Заява Кремля не доводить, що Росія вже ухвалила нові рішення щодо ядерного планування або підготовки ударів у відповідь на литовську ініціативу.

Водночас не можна ігнорувати того, що зміни у військовій політиці держав НАТО можуть впливати на планування Росії, а взаємні кроки сторін здатні підвищувати напруженість у регіоні.

Джерело: Reuters, 6 жовтня 2026 року — реакція Кремля на перше голосування Сейму Литви.

Литва не єдина: приклад Фінляндії та ширша дискусія в Європі

Литовська ініціатива розвивається на тлі перегляду оборонної політики в інших європейських країнах.

Фінляндія, яка вступила до НАТО у 2023 році, у 2026 році скасувала законодавчу заборону на ввезення, транспортування та зберігання ядерних вибухових пристроїв у межах відповідних змін до національного законодавства.

Фінський приклад показує, що вступ до НАТО та зміна безпекового середовища можуть спонукати держави переглядати національні обмеження, які раніше вважалися частиною їхньої оборонної політики.

Проте Гельсінкі також наголошував, що скасування заборони не означає автоматичного рішення про придбання чи розміщення ядерної зброї.

Паралельно у Європі тривають дискусії про можливості посилення європейського внеску в ядерне стримування, зокрема за участю Франції та Великої Британії, які мають власні ядерні арсенали.

Ці процеси не є єдиною узгодженою програмою розміщення ядерної зброї на східному фланзі НАТО. Йдеться про різні національні рішення, політичні ініціативи та дискусії щодо майбутньої архітектури європейської безпеки.

Що рішення Литви означає для України

Для України розвиток цієї теми має кілька важливих аспектів.

По-перше, він свідчить про те, що держави східного флангу НАТО продовжують адаптувати оборонну політику до довгострокової загрози з боку Росії.

По-друге, дискусія про ядерне стримування показує, що європейські країни дедалі більше уваги приділяють не лише звичайним збройним силам, а й стратегічним гарантіям безпеки.

По-третє, посилення оборонного планування НАТО може мати значення для України, яка прагне отримати надійні гарантії безпеки та захист від повторної російської агресії.

Водночас не слід ототожнювати потенційне розміщення ядерної зброї в Литві з прямою гарантією безпеки для України. Це різні питання, що потребують окремих політичних рішень і міжнародних домовленостей.

Для Києва практичне значення мають насамперед посилення протиповітряної оборони, розвиток оборонного виробництва, спільні навчання, стійкість енергетичної інфраструктури та довгострокові механізми військової підтримки.

Чи підвищує литовська ініціатива ризик ядерної війни

Однозначна відповідь на це питання була б спрощенням.

З одного боку, розширення можливостей НАТО у сфері стримування може підвищувати ціну потенційної агресії та зміцнювати впевненість союзників у колективній обороні.

З іншого — будь-яке посилення військової присутності поблизу кордонів Росії може викликати відповідні дії Москви, збільшити кількість військових інцидентів і поглибити взаємну недовіру.

Реальний вплив залежатиме від того, чи обмежиться реформа юридичними змінами та плануванням, чи супроводжуватиметься конкретними рішеннями про розміщення озброєнь.

Важливими залишатимуться прозорість військової політики, канали зв'язку між державами, механізми запобігання інцидентам і дотримання міжнародних зобов'язань.

Тому правильніше говорити не про неминучість ядерної ескалації, а про зміну стратегічних розрахунків у регіоні, наслідки якої залежатимуть від подальших кроків усіх сторін.

Що відстежувати далі: три ключові дати й рішення

Найближчим часом увага буде зосереджена на кількох питаннях.

1. Друге голосування Сейму 12 січня 2027 року. Саме воно визначить, чи буде конституційну поправку остаточно ухвалено. Для цього знову потрібні щонайменше 94 голоси.

2. Офіційна позиція НАТО. Важливо з'ясувати, чи матиме можливе скасування заборони конкретні практичні наслідки для оборонного планування Альянсу.

3. Реакція Росії та реальні військові кроки. Варто стежити не лише за заявами російських посадовців, а й за підтвердженими рішеннями щодо військової інфраструктури, навчань і розміщення озброєнь.

До завершення конституційної процедури Литва залишається під дією чинної статті 137. Тому будь-які повідомлення про остаточне скасування заборони або вже погоджене розміщення ядерної зброї необхідно перевіряти за офіційними документами.

Висновок: Литва готується до нової реальності європейської безпеки

Рішення Сейму Литви від 6 жовтня 2026 року стало важливим політичним сигналом на тлі російської агресії проти України та зростання напруженості на східному фланзі НАТО.

Підтримавши поправку в першому голосуванні, литовський парламент розпочав процедуру перегляду конституційної норми, яка понад три десятиліття забороняла розміщення на території країни зброї масового знищення та іноземних військових баз.

Для прихильників реформи це можливість посилити оборонне планування та усунути юридичні обмеження для участі Литви в механізмах стримування НАТО. Для Росії — привід заявляти про посилення військової інфраструктури Альянсу поблизу її кордонів.

Проте між конституційною поправкою та фактичним розміщенням ядерної зброї лежить низка політичних, правових і військових рішень. Наразі немає підтвердження, що НАТО ухвалило рішення розмістити ядерні боєзаряди в Литві.

Отже, головний висновок полягає в тому, що Європа переглядає оборонні підходи в умовах тривалої російської загрози. Чи перетвориться литовська ініціатива на практичну зміну військової політики, стане зрозуміло після остаточного голосування та подальших рішень Вільнюса й союзників по НАТО.

Для України цей процес є важливим сигналом: європейська безпека залишається предметом активного переосмислення, а довгострокове стримування агресії потребує не лише політичних заяв, а й конкретних оборонних спроможностей, міжнародної координації та відповідальних рішень.

Джерела для редакції:

1. Euronews, 6 жовтня 2026 року — Lithuania takes further step towards lifting nuclear weapons ban.

2. Reuters, 6 жовтня 2026 року — Kremlin warns Lithuania that its move to lift a nuclear arms ban risks further escalation.

3. Deutsche Welle, 6 жовтня 2026 року — У Литві зробили крок до скасування заборони на ядерну зброю.

4. Офіційний текст Конституції Литовської Республіки, стаття 137.

5. LRT, 3 липня 2026 року — Lithuanian MPs propose scrapping constitutional ban on nuclear weapons deployment.