Мова ворожнечі та дискримінація за асоціацією в Україні: загроза свободі слова, релігії та поглядів у 2026 році

У травні 2026 року Державна служба України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) оприлюднила для громадського обговорення проєкт закону «Про внесення змін до Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» щодо врегулювання питання захисту від дискримінації за асоціацією, множинної дискримінації та мови ворожнечі».

Цей, на перший погляд технічний документ на дві сторінки, може радикально змінити правове поле України. Автори позиціонують його як крок до європейської інтеграції та модернізації антидискримінаційного законодавства. Однак критики, зокрема експерти Кабінету експертів на чолі з Русланом Кухарчуком, бачать у ньому пряму загрозу базовим конституційним свободам: слова, совісті, віросповідання та вираження поглядів.

Чи справді новий законопроєкт захищає вразливі групи чи стає інструментом цензури? Розбираємося детально в цьому журналістсько-аналітичному матеріалі для порталу «Захист плюс».

 Що пропонує законопроєкт: ключові нововведення

Проєкт додає до базового антидискримінаційного закону (прийнятого ще у 2013 році за часів Януковича) три нові поняття:

• Дискримінація за асоціацією — ситуація, коли особа зазнає дискримінації через зв’язок з іншими людьми, які мають «захищені ознаки».
• Множинна дискримінація — дискримінація за кількома ознаками одночасно.
• Мова ворожнечі — широке визначення, що охоплює будь-які висловлювання, які підбурюють, поширюють, пропагують або виправдовують ненависть, ворожнечу, дискримінацію чи насильство щодо осіб за широким переліком ознак, включаючи сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність.

Ці зміни — не просто уточнення. Вони розширюють сферу застосування закону від конкретних дій проти конкретних осіб до інтерпретації висловлювань, асоціацій та контексту.

 Дискримінація за асоціацією: кінець критики явищ?

Визначення звучить технічно: дискримінація через «наявний зв’язок» з особами, що мають захищені ознаки. На практиці це може означати, що публічна критика певних явищ (наприклад, аспектів ЛГБТ-ідеології, гендерної теорії чи конкретних подій) автоматично трактуватиметься як дискримінація тих, хто з цими явищами асоціюється.

Приклад з оригінального аналізу: церковна проповідь з цитуванням Біблії про традиційний шлюб чи засудження певних практик. Навіть без згадки конкретних імен, слухач може «відчути себе дискримінованим через асоціацію» і звернутися до поліції. Це радикально звужує поле для релігійної свободи та публічної дискусії.

Подібні норми існують у деяких країнах ЄС, але там вони часто супроводжуються судовою практикою, яка намагається балансувати свободу слова. В українських реаліях, з перевантаженими судами та політичним впливом, ризик зловживань високий.

 «Мова ворожнечі»: від боротьби з екстремізмом до цензури?

Найспірнішим є визначення «мови ворожнечі». Воно надзвичайно широке і включає не лише заклики до насильства, а й «поширення», «пропаганду» чи «виправдання» ненависті за довгим списком ознак. Вперше в українському законодавстві офіційно закріплюються «сексуальна орієнтація» та «гендерна ідентичність» у цьому контексті.

Експерти Ради Європи та ЄС часто рекомендують чіткі критерії, які виключають сатиру, об’єктивну журналістику та релігійні вчення. Однак у законопроєкті такі safeguards виглядають недостатньо чіткими. Історія показує: подібні норми легко використовуються для переслідування незручних голосів — від консервативних блогерів і журналістів до священнослужителів.

Це не перша спроба. У 2021 році подібний законопроєкт №5488 викликав масові протести громадськості, зокрема руху «Всі разом!». Після зміни уряду він втратив силу, але ідеї повертаються під прапором євроінтеграції.

 Множинна дискримінація та майбутні зміни до КК і КоАП

Сам по собі цей законопроєкт — база. Далі очікуються зміни до Кримінального кодексу та Кодексу про адміністративні правопорушення, де «множинна дискримінація» стане обтяжувальною обставиною. Це означає жорсткіші штрафи та реальні терміни ув’язнення за «негативне ставлення».

У 2025 році вже зареєстровано законопроєкт №13597, який продовжує цю лінію.

 Європейська інтеграція vs національні свободи: де баланс?

Автори проєкту наголошують: зміни потрібні для наближення до директив ЄС та рекомендацій ECRI. Дійсно, Україна має зобов’язання у рамках кандидатства. Однак євроінтеграція не повинна означати автоматичне копіювання найбільш спірних практик «лівого» культурного мейнстриму Західної Європи.

У багатьох країнах ЄС вже є приклади, коли норми про «hate speech» використовувалися проти християнських активістів, батьків, які висловлюють занепокоєння щодо гендерної освіти в школах, або вчених, які ставлять під сумнів певні ідеологічні конструкти. Україна, яка веде війну за виживання нації, не може дозволити собі імпортувати внутрішні культурні війни Заходу.

 Позиція релігійної спільноти та громадянського суспільства

ДЕСС традиційно підтримує конструктивний діалог з церквами. Однак саме цей орган виносить проєкт, який найбільше зачіпає релігійну сферу. Це виглядає як парадокс: держава, яка декларує відокремлення церкви від себе, водночас просуває норми, що можуть обмежити проповідь і моральне вчення.

Громадські організації, консервативні спільноти та батьки вже висловлюють стурбованість. Історія з попередніми спробами (№5488) показала: коли суспільство активно реагує, такі ініціативи можна зупинити на етапі уряду.

 Потенційні наслідки для України

• Свобода слова: Журналісти, блогери, політики — під постійним ризиком.
• Релігійна свобода: Обмеження для церков, які дотримуються традиційного вчення.
• Громадський дискурс: Заміна відкритої дискусії страхом «неправильних» слів.
• Євроінтеграція: Формальне наближення, але потенційна втрата суспільної згуртованості в умовах війни.