Росія пропонує «нейтральну Україну»: що стоїть за заявою посла Андрія Келіна та чи можливий новий договір безпеки між Європою і Москвою?

 Росія знову просуває ідею нейтральної України: дипломатичний сигнал чи спроба закріпити результати війни?

Поки бойові дії в Україні тривають, російська дипломатія дедалі активніше просуває власне бачення завершення війни. Черговим підтвердженням цього стала заява посла Росії у Великій Британії Андрія Келіна в інтерв’ю Sky News, де він назвав найбільш прийнятним для Москви варіантом завершення конфлікту створення нової системи європейської безпеки та повернення України до нейтрального статусу.

На перший погляд, така позиція може виглядати як заклик до переговорів. Проте за нею стоять значно ширші геополітичні цілі Кремля, які безпосередньо стосуються майбутнього України, НАТО, Європейського Союзу та всієї архітектури безпеки на континенті.

 Що саме заявив Андрій Келін?

В інтерв’ю британському телеканалу Sky News російський дипломат окреслив кілька можливих сценаріїв завершення війни.

Перший сценарій, який він фактично відкинув, — вступ України до НАТО та Європейського Союзу. За словами Келіна, членство України в НАТО залишається для Москви «червоною лінією». При цьому щодо вступу до ЄС він висловив менш категоричну позицію.

Другий сценарій — збереження України як інструменту стримування Росії з боку Заходу. Келін заявив, що такий підхід не може існувати безкінечно.

Третій і найбажаніший для Кремля варіант — масштабна угода між Росією та європейськими країнами щодо нової системи безпеки, в рамках якої Україна мала б стати нейтральною державою. Саме цей сценарій дипломат назвав найбільш реалістичним та практичним. 

 Чому питання нейтралітету України залишається ключовим для Кремля?

Ідея нейтральної України не є новою.

Ще до початку повномасштабного вторгнення Росія вимагала від НАТО юридичних гарантій нерозширення Альянсу на схід та відмови від перспективи українського членства. Саме ці вимоги Москва називала однією з головних причин свого конфлікту із Заходом.

Для Кремля нейтральна Україна означає:

• відсутність баз НАТО на українській території;
• відсутність західних військових гарантій;
• обмеження військової співпраці Києва із союзниками;
• створення буферної зони між Росією та Альянсом.

З точки зору Москви, це дозволило б суттєво знизити вплив Заходу біля російських кордонів. Саме тому питання НАТО постійно залишається центральним у заявах російських посадовців.

 Чому Україна навряд чи погодиться на такий сценарій?

Для України ситуація виглядає зовсім інакше.

Після 2014 року, а особливо після повномасштабного вторгнення 2022 року, значна частина українського суспільства розглядає вступ до НАТО як єдиний надійний механізм довгострокової безпеки.

Крім того, прагнення до членства в Альянсі закріплене в українському законодавстві та державній стратегії. Відмова від цього курсу означала б кардинальну зміну всієї зовнішньополітичної доктрини держави.

Багато українських політиків та експертів також нагадують, що Україна вже мала досвід позаблокового статусу до 2014 року, однак це не запобігло анексії Криму та початку війни на Донбасі.

Саме тому будь-які пропозиції про «нейтралітет» у Києві часто сприймаються як спроба закріпити російський вплив, а не як гарантія миру.

 Чи готова Європа до нового договору з Росією?

Ще одним важливим елементом заяви Келіна стала пропозиція укласти нову масштабну угоду між Європою та Росією щодо безпеки.

Проте нинішня ситуація свідчить про протилежну тенденцію.

Після початку війни більшість європейських держав не лише не скоротили співпрацю з НАТО, а навпаки — різко збільшили оборонні бюджети. У 2025 році країни Альянсу погодилися на суттєве підвищення оборонних витрат, а Росія офіційно визначається як довгострокова загроза для безпеки Європи.

Паралельно в ЄС триває формування нових оборонних механізмів, розширення військового виробництва та посилення підтримки України.

Тому перспектива швидкого укладання великої угоди між Брюсселем і Москвою наразі виглядає малоймовірною.

 Європейська безпека після 2022 року: нова реальність

Війна докорінно змінила безпековий ландшафт континенту.

Якщо раніше багато європейських країн скорочували армії та покладалися на дипломатію, то зараз спостерігається протилежний процес:

• збільшення оборонних бюджетів;
• модернізація армій;
• посилення східного флангу НАТО;
• масштабна військова допомога Україні;
• розширення спільних програм ППО та оборонного виробництва.

Більше того, після численних інцидентів із російськими дронами поблизу кордонів країн НАТО питання стримування Росії стало одним із головних пріоритетів Альянсу. 

 Що означають заяви Келіна для переговорного процесу?

Політичні аналітики звертають увагу, що подібні заяви виконують одразу кілька функцій.

По-перше, Москва демонструє, що не відмовилася від своїх стратегічних вимог щодо України.

По-друге, Кремль намагається впливати на громадську думку в західних країнах, просуваючи тезу про необхідність «нового компромісу» між Росією та Європою.

По-третє, це своєрідний сигнал потенційним учасникам майбутніх переговорів про те, які умови Москва вважатиме прийнятними для завершення війни.

При цьому сам Келін неодноразово наголошував, що Росія вважає необхідним міжнародне визнання сформованої територіальної ситуації та нових реалій безпеки. 

 Чи можливий компроміс?

Головна проблема полягає в тому, що позиції сторін залишаються дуже далекими одна від одної.

Росія наполягає на нейтральному статусі України та врахуванні своїх безпекових вимог. Україна ж вважає необхідними міжнародні гарантії безпеки та збереження права самостійно визначати зовнішньополітичний курс.

Європейські країни також не демонструють готовності погоджуватися на нову систему безпеки, яка передбачала б фактичне право Росії впливати на вибір своїх сусідів.

Саме тому навіть за наявності переговорів шлях до всеосяжної угоди залишається надзвичайно складним.

 Висновок

Інтерв’ю посла Росії у Великій Британії Андрія Келіна стало черговим підтвердженням того, що Кремль не відмовився від своїх базових вимог щодо майбутнього України. Нейтральний статус Києва, відсутність членства в НАТО та новий договір про європейську безпеку залишаються ключовими елементами російського бачення післявоєнного устрою.

Однак реалії 2025–2026 років свідчать про інше: Європа активно переозброюється, НАТО посилює свої позиції, а Україна продовжує інтеграцію із західними структурами.

Тому заява Келіна є не стільки прогнозом майбутнього миру, скільки черговим нагадуванням про те, якою Москва хотіла б бачити архітектуру безпеки на континенті. Чи стане це основою для реальних переговорів — покаже час. Але вже зараз очевидно: питання майбутнього України залишається центральним вузлом усієї європейської безпеки XXI століття.