ТЦК, незаконне утримання та катування мобілізованих: чи стала система неконтрольованою?

 ДБР викриває черговий скандал, але проблема значно ширша

Чергове повідомлення Державного бюро розслідувань про незаконне утримання та жорстоке поводження з військовозобов’язаними в одному з територіальних центрів комплектування стало черговим сигналом про серйозну кризу у сфері мобілізації. За даними слідства, посадовці ТЦК незаконно утримували громадян, застосовували фізичне насильство та примушували їх виконувати незаконні вимоги.

Хоча офіційно йдеться про окремий епізод, дедалі більше фактів свідчить про те, що проблема давно вийшла за межі одного регіону чи одного ТЦК. Повідомлення про перевищення повноважень, незаконні затримання, побиття та психологічний тиск надходять із різних областей України. 

Для багатьох українців виникає закономірне питання: чи не стала практика порушення прав громадян під час мобілізаційних заходів системною проблемою?

 Що сталося на Закарпатті

За інформацією ДБР, працівники одного з районних ТЦК незаконно утримували військовозобов’язаних та застосовували до них жорстоке поводження. Слідство встановило факти фізичного насильства, примусу та приниження людської гідності. Правоохоронці кваліфікували дії посадовців за статтею про катування, вчинене представниками державної влади.

У схожих справах, які вже розслідувалися ДБР, фігуранти застосовували побиття, сльозогінний газ, незаконне утримання людей у приміщеннях ТЦК та психологічний тиск. В одному із зафіксованих випадків потерпілий отримав настільки тяжкі травми, що лікарям довелося видалити внутрішній орган.

Ці факти вже неможливо списати на «непорозуміння» чи «перевищення повноважень окремими працівниками».

 Конституція діє навіть під час війни

В умовах воєнного стану держава має право здійснювати мобілізаційні заходи. Однак жоден закон України не дозволяє:

• викрадати, катувати громадян;
• незаконно позбавляти волі;
• утримувати людей без належного правового оформлення;
• застосовувати фізичне насильство;
• примушувати до підписання документів під тиском;
• принижувати людську гідність.

Стаття 28 Конституції України прямо забороняє катування та жорстоке поводження.

Стаття 29 гарантує право на свободу та особисту недоторканність.

Також Україна залишається стороною Європейської конвенції з прав людини, яка містить абсолютну заборону катувань навіть в умовах війни.

Іншими словами, воєнний стан не скасовує базових прав людини.

 Випадки з різних регіонів показують небезпечну тенденцію

Особливе занепокоєння викликає те, що повідомлення про протиправні дії працівників ТЦК надходять не лише із Закарпаття.

У 2025–2026 роках ДБР розслідувало низку резонансних справ щодо побиття та катувань мобілізованих на Прикарпатті. Слідство встановило декілька епізодів жорстокого поводження з чоловіками, які перебували під контролем представників ТЦК.

Окремо широкий резонанс викликала справа у Харкові, де правоохоронці повідомили про групу військовослужбовців, які, за версією слідства, незаконно утримували цивільних осіб, били їх та погрожували зброєю.

Регулярно з’являються повідомлення про незаконні затримання на вулицях, примусове доставлення до ТЦК, утримання людей без можливості зв’язатися з родичами чи адвокатами.

Саме тому дедалі більше правозахисників говорять про те, що проблема носить не поодинокий, а системний характер.

 Чому проблема не зникає

Багато експертів та правозахисників вважають, що причина подібних випадків лежить значно глибше, ніж дії окремих посадовців.

Криза довіри до правоохоронної системи

Однією з головних проблем є низький рівень довіри громадян до механізмів захисту своїх прав. У суспільстві регулярно з'являються повідомлення про перевищення повноважень не лише з боку окремих представників ТЦК, але й правоохоронних органів. Через це багато потерпілих переконані, що звернення зі скаргами не призведе до справедливого розслідування або покарання винних.

Саме тому значна частина випадків, за словами правозахисників, може взагалі не потрапляти до офіційної статистики.

Система примусової мобілізації вичерпує себе

Останні роки продемонстрували ще одну проблему. Значна кількість громадян, які потрапляють до війська під тиском або всупереч власній мотивації, нерідко намагаються уникнути служби, самовільно залишають військові частини або шукають способи звільнення.

Це породжує дискусію про те, наскільки ефективною є модель, заснована переважно на примусовому залученні людей до війська.

Чи потрібна реформа ТЦК

У суспільстві дедалі частіше лунають заклики до радикальної реформи або навіть повного розформування нинішньої системи територіальних центрів комплектування. Прихильники такої позиції вважають, що значну частину працівників ТЦК, які мають військовий досвід та підготовку, доцільніше використовувати безпосередньо для оборони країни.

Натомість комплектування війська, на їхню думку, має здійснюватися через сучасну систему рекрутингових центрів, яка базується на мотивації, професійному відборі та добровільному укладанні контрактів.

Ставка на мотивованого військового

Світовий досвід показує, що найбільш ефективними є військові, які усвідомлено прийняли рішення служити. Мотивований боєць, який розуміє свої завдання та бачить сенс у службі, зазвичай демонструє вищу стійкість, дисципліну та бойову ефективність.

Саме тому дедалі більше експертів виступають за розширення програм рекрутингу, підвищення соціальних гарантій для військовослужбовців та активніше залучення до служби іноземних добровольців, які готові захищати Україну.

У центрі будь-якої мобілізаційної політики повинна залишатися людина, її права, гідність та особиста мотивація. Без цього навіть найжорсткіші методи не здатні забезпечити створення сильного та професійного війська.

 Чому це небезпечно для держави

Порушення прав людини під час мобілізації завдає шкоди не лише конкретним потерпілим.

Такі дії:

• підривають довіру до державних інституцій;
• дискредитують законну мобілізацію;
• створюють соціальну напругу;
• стають інструментом російської пропаганди;
• послаблюють єдність суспільства під час війни.

Саме тому ефективна мобілізація повинна базуватися не на страху, а на добровільній мотивованій системі, на законності та довірі громадян.

 Висновок

Скандал на Закарпатті став лише одним із багатьох епізодів, які останнім часом опинилися у центрі уваги суспільства. Дані ДБР, судові справи та численні звернення громадян свідчать про те, що випадки незаконного викрадення, утримання, побиття та приниження військовозобов’язаних не є виключно локальною проблемою одного регіону. Подібні повідомлення надходять із різних областей України, що вказує на небезпечну тенденцію, яка потребує негайного реагування.

Україна бореться за свободу та демократичні цінності. Саме тому особливо важливо, щоб права громадян захищалися не лише на фронті, а й у тилу. Законність не повинна ставати жертвою війни. Навпаки — у найважчі часи вона повинна залишатися фундаментом держави, за яку сьогодні воюють українські військові.