США опинилися в одному списку з Росією та КНДР? Що сталося в ООН і чому навколо голосування розгорівся дипломатичний скандал

Одне голосування в Організації Об'єднаних Націй несподівано перетворилося на одну з найбільш обговорюваних міжнародних тем останніх днів.

Причиною стала не сама процедура переобрання Верховного комісара ООН з прав людини Фолькера Тюрка, а склад країн, які проголосували проти продовження його мандата. Серед них опинилися США, Росія, Північна Корея, Ізраїль, Нікарагуа та ще кілька держав.

Після голосування офіційний акаунт представництва Франції при ООН у Женеві опублікував різкий коментар, у якому заявив, що Сполучені Штати "більше не є маяком прав людини" і опинилися в ізоляції разом із країнами, які традиційно критикуються Заходом за порушення прав людини.

Заява миттєво стала предметом міжнародної дискусії. Одні побачили у ній символічний сигнал про зміну ролі США у глобальній політиці, інші назвали її надто емоційною та політичною оцінкою, яка не відображає всього контексту голосування.

Що саме відбулося в ООН

Рада ООН з прав людини розглядала питання про затвердження нового чотирирічного терміну Верховного комісара ООН з прав людини Фолькера Тюрка.

Підсумок голосування виявився таким:

• 144 держави підтримали продовження його мандата;
• 10 країн проголосували проти;
• 13 держав утрималися.

Серед тих, хто висловився проти, були:

• США;
• Росія;
• Ізраїль;
• КНДР;
• Нікарагуа;
• Малі;
• Білорусь;
• Еритрея;
• Судан;
• Угорщина.

Саме цей перелік привернув найбільшу увагу міжнародних ЗМІ та дипломатів.

Чому США проголосували проти

Офіційний Вашингтон не виступав проти самого інституту Верховного комісара.

Основні претензії стосувалися діяльності саме Фолькера Тюрка.

Протягом останніх років він неодноразово критикував:

• американську міграційну політику;
• депортацію нелегальних мігрантів;
• санкції проти посадовців Міжнародного кримінального суду;
• військові операції США;
• окремі дії Ізраїлю під час операцій у секторі Гази;
• гуманітарні наслідки деяких рішень західних держав.

Представники адміністрації США вважають, що Верховний комісар у низці випадків виходив за межі нейтральної правозахисної діяльності та допускав політично забарвлені оцінки.

Саме тому американська делегація не підтримала продовження його повноважень.

Чому Франція виступила із різкою заявою

Найбільший резонанс викликав допис представництва Франції при ООН у Женеві.

У ньому зазначалося:

"США колись були маяком прав людини. Більше ні. Сьогодні вони стоять поруч із Північною Кореєю, Нікарагуа, Малі та Росією. Світ більше їх не слухає."

Повідомлення супроводжувалося хештегом #AmericaAlone.

Фактично французькі дипломати використали результати голосування як політичний сигнал.

Чи означає однакове голосування політичний союз?

Ні.

У дипломатичній практиці держави нерідко голосують однаково, маючи абсолютно різні мотиви.

Наприклад:

Росія могла голосувати проти через постійну критику її війни проти України.

Північна Корея — через численні звіти щодо порушення прав людини.

США — через незгоду з діяльністю конкретного Верховного комісара.

Ізраїль — через регулярну критику дій ізраїльської армії.

Тобто однаковий результат голосування не означає спільної політики або створення нового міжнародного блоку.

Саме цей нюанс часто втрачається у публікаціях соціальних мереж.

Хто такий Фолькер Тюрк

Фолькер Тюрк очолює Управління Верховного комісара ООН з прав людини з 2022 року.

За цей час він регулярно виступав із заявами щодо:

• війни Росії проти України;
• гуманітарної ситуації в Газі;
• війни в Судані;
• репресій у М'янмі;
• ситуації в Афганістані;
• захисту прав мігрантів;
• цифрових свобод;
• застосування штучного інтелекту.

Його прихильники вважають, що він послідовно застосовує універсальні стандарти прав людини незалежно від країни.

Критики ж переконані, що окремі його заяви були надто політизованими та нерівномірно оцінювали дії різних держав.

Чи справді США опинилися в ізоляції?

Саме таке формулювання активно поширюється після голосування.

Проте дипломатична реальність значно складніша.

США залишаються:

• найбільшим фінансовим донором ООН;
• ключовим членом НАТО;
• провідною військовою державою світу;
• одним із головних учасників міжнародної дипломатії.

Окреме голосування не означає автоматичної міжнародної ізоляції.

Водночас воно демонструє, що позиції Вашингтона та частини європейських союзників із деяких міжнародних питань дедалі частіше можуть розходитися.

Що це означає для світової політики

Подія свідчить про ще одну тенденцію сучасної міжнародної системи.

Світ дедалі більше переходить від традиційного поділу на "Захід" і "не-Захід" до ситуативних коаліцій.

У різних питаннях навіть найближчі союзники можуть займати різні позиції.

Подібні розбіжності вже спостерігаються щодо:

• війни в Газі;
• санкційної політики;
• роботи міжнародних судів;
• міграційної політики;
• реформування ООН;
• глобальної безпеки.

Тому окремі голосування дедалі частіше стають індикаторами не союзів, а розбіжностей у підходах до конкретних міжнародних проблем.

Як це може вплинути на Україну

Для України це голосування має радше непряме значення.

З одного боку, Київ традиційно зацікавлений у збереженні єдності західних партнерів.

З іншого — дискусії всередині західних демократій щодо ролі міжнародних інституцій, прав людини та глобальної політики можуть впливати на майбутні дипломатичні рішення.

Водночас немає підстав вважати, що результати цього голосування самі по собі змінять підтримку України з боку США чи більшості європейських держав.

Висновок

Голосування щодо продовження мандата Верховного комісара ООН з прав людини стало набагато більшим, ніж звичайною процедурою кадрового призначення. Воно висвітлило глибші розбіжності у поглядах на роль міжнародних інституцій, стандарти прав людини та межі повноважень посадовців ООН.

Твердження про те, що США "опинилися в ізоляції", базується на політичній оцінці французького представництва при ООН, а не на офіційному висновку Організації Об'єднаних Націй. Водночас сам факт того, що Вашингтон проголосував так само, як Росія, КНДР та ще кілька держав, став потужним інформаційним приводом і показав, наскільки складною та багатовимірною стала сучасна міжнародна дипломатія.

Для України ця історія є нагадуванням про те, що глобальна політика дедалі частіше формується не навколо постійних коаліцій, а навколо конкретних питань, де навіть найближчі партнери можуть мати різні підходи. Саме тому аналіз мотивів кожної сторони є значно важливішим, ніж просте порівняння списків голосування.