Україна вже понад три десятиліття будує демократичну державу. За цей час змінювалися президенти, Верховна Рада, уряди, політичні партії, виборчі системи. Проте суспільство й досі стикається з одними й тими самими проблемами: випадкові люди у владі, невиконані передвиборчі обіцянки, політична безвідповідальність, корупція, підкуп виборців, недовіра до судів та правоохоронних органів.

Очевидно, що лише зміна прізвищ політиків не змінює саму систему. Саме тому виникла «Концепція Боднарюка» — комплексне бачення реформування державного управління, головною метою якого є створення системи, у якій влада не лише обирається народом, а й постійно перебуває під його оцінкою та контролем.

Принцип перший

До найвищих посад — лише через досвід

Сьогодні практично будь-яка людина, яка відповідає вимогам Конституції, може одразу претендувати навіть на найвищі державні посади. Автор концепції пропонує інший підхід.

Політична кар'єра повинна будуватися поступово, як це відбувається у більшості професій.

Лікар не стає головним лікарем без практики.

Військовий не стає генералом без служби.

Пілот не сідає за штурвал великого літака після першого польоту.

Чому ж керувати державою може людина, яка жодного дня не працювала у системі державного управління?

Саме тому пропонується така модель.

Перший рівень

Кандидатом у депутати міської, селищної або сільської ради може бути будь-який громадянин України відповідно до чинного законодавства.

Саме тут людина починає свою політичну діяльність.

Другий рівень

Міським, селищним або сільським головою може стати лише депутат місцевої ради, який завершив свою каденцію та отримав позитивну оцінку виборців.

Третій рівень

До районної ради можуть балотуватися лише колишні депутати місцевих рад, які довели свою ефективність.

Четвертий рівень

До обласної ради можуть балотуватися лише депутати районних або обласних рад після завершення каденції та за умови підтримки виборців.

П'ятий рівень

До Верховної Ради можуть балотуватися лише депутати обласних рад або народні депутати попереднього скликання, які отримали довіру громадян.

Шостий рівень

Президентом України може бути лише особа, яка вже працювала народним депутатом України, завершила свою каденцію та отримала позитивну оцінку виборців.

Таким чином формується своєрідна державна школа управління, де кожен наступний рівень влади потребує реального досвіду роботи.

Принцип другий

Народ оцінює владу

На думку автора концепції, сьогодні виборці фактично не мають механізму оцінити діяльність тих, кого вони обрали.

Наступні вибори часто відбуваються без офіційної відповіді на просте питання:

Чи справді ця людина виправдала довіру?

Саме тому пропонується запровадити окремий бюлетень народної оцінки.

Разом із бюлетенем для голосування кожен виборець отримує бюлетень, у якому оцінює діяльність депутатів або Президента, чия каденція завершилася.

Запропонована шкала оцінювання:

Відмінно

Посадова особа сумлінно виконувала свої обов'язки, працювала в інтересах держави та виконала більшість своїх обіцянок.

Результат — найвищий рівень народної довіри та право балотуватися на вищі посади.

Схвально

Робота загалом позитивна, хоча окремі рішення могли бути ефективнішими.

Результат — право повторно балотуватися.

Задовільно

Посадовець виконував свої обов'язки формально та не продемонстрував високої ефективності.

Результат — тимчасове обмеження права балотуватися на виборні посади.

Незадовільно

Виборці вважають, що посадова особа не виправдала довіри.

Результат — довгострокова або довічна заборона займати виборні державні посади (якщо таке буде визначено законом).

Ганьба

Найнижча оцінка суспільної довіри.

На думку автора концепції, така оцінка повинна автоматично ставати підставою для проведення незалежної перевірки діяльності посадової особи.

Водночас питання кримінальної відповідальності має вирішуватися виключно відповідно до Конституції України та за рішенням незалежного суду.

Принцип третій

Боротьба з підкупом виборців

Однією з найбільших проблем українських виборів протягом багатьох років залишається підкуп виборців.

Автор концепції пропонує винести цю проблему на суспільне обговорення та розглянути нестандартний підхід.

Ідея полягає у створенні механізму, за яким громадянин, який свідомо не бажає брати участі у політичному житті країни, міг би добровільно тимчасово відмовитися від права голосу та права бути обраним на визначений законом строк.

На думку автора, це могло б зменшити кількість людей, які продають свій голос політичним силам.

Разом із тим така пропозиція потребує ґрунтовного конституційного аналізу, оскільки виборчі права є фундаментальними правами людини. Тому автор розглядає її насамперед як дискусійну ідею, що має стати предметом широкого суспільного та експертного обговорення.

Принцип четвертий

Судді та правоохоронці також повинні бути підзвітними суспільству

Однією з найболючіших тем українського суспільства залишається рівень довіри до судової системи та правоохоронних органів.

Концепція пропонує поширити принцип народної оцінки і на тих посадових осіб, від рішень яких залежить справедливість, законність і захист прав громадян.

Після завершення строку повноважень судді, а також керівники правоохоронних органів могли б проходити процедуру громадської оцінки за аналогічною п'ятибальною шкалою.

На думку автора, це дозволить:

• підвищити особисту відповідальність посадових осіб;
• стимулювати чесне виконання службових обов'язків;
• зміцнити довіру громадян до судової влади;
• посилити громадський контроль за діяльністю правоохоронної системи.

Основна ідея концепції

Усі запропоновані зміни об'єднані однією головною ідеєю:

Чим вища державна посада — тим більший досвід, більша відповідальність і жорсткіший контроль з боку народу.

Політик повинен заслужити право рухатися вище.

Посадовець повинен знати, що після завершення каденції його роботу оцінить не партія, не керівництво і не чиновники, а народ.

Суддя повинен пам'ятати, що суспільна довіра є не менш важливою, ніж професійна компетентність.

Працівник правоохоронних органів повинен усвідомлювати свою відповідальність перед громадянами.

Замість післямови

«Концепція Боднарюка» не є готовим законопроєктом. Це авторське бачення можливого розвитку української демократії, яке пропонує винести на широке громадське, наукове та політичне обговорення.

Деякі положення цієї концепції можуть потребувати внесення змін до Конституції України, ретельної правової експертизи та оцінки їх відповідності міжнародним стандартам у сфері прав людини. Водночас сама ідея — зробити владу більш професійною, відповідальною та підзвітною громадянам — є темою, яка заслуговує на серйозну суспільну дискусію.

Адже сильна держава починається не лише з чесних виборів, а й із чесної відповідальності тих, кому народ довіряє право керувати країною.