США та Іран не змогли продовжити 60-денне перемир’я. Тегеран погрожує перейти до наступальної фази та загострити ситуацію в Ормузькій протоці. Рейтинг Дональда Трампа впав до 33% — найнижчого рівня його президентства. Що відбувається і чим це загрожує світу?

Близький Схід знову наближається до небезпечної межі

Ще кілька тижнів тому здавалося, що Сполученим Штатам та Ірану вдалося знайти хоча б тимчасовий шлях від прямого військового протистояння до дипломатії. Але 18 серпня 2026 року ця конструкція фактично розсипалася.

60-денний період, передбачений червневою домовленістю між Вашингтоном і Тегераном, завершився без остаточної мирної угоди. США не погодилися продовжувати домовленість у її попередньому форматі, Іран заявив про готовність перейти до значно жорсткішої військової позиції, а ключовим вузлом протистояння залишається Ормузька протока — один із найважливіших енергетичних коридорів планети.

На цьому тлі виникла ще одна проблема вже всередині самих Сполучених Штатів.

Рейтинг президента Дональда Трампа опустився до 33% — найнижчого показника його нинішнього президентства. 64% американців заявили, що не схвалюють його діяльність на посаді. А 80% опитаних вважають, що американська участь у війні з Іраном триватиме довго.

Таким чином, зовнішньополітична криза поступово перетворюється і на внутрішньополітичну проблему для президента США.

Що сталося з перемир’ям США та Ірану

Червнева домовленість мала стати своєрідним містком до повноцінного миру.

Меморандум, підписаний 17 червня, передбачав 60-денний період, протягом якого Вашингтон і Тегеран мали перейти до переговорів щодо ширшої угоди. Серед головних питань були іранська ядерна програма, американські санкції, припинення бойових дій та відновлення нормального руху через Ормузьку протоку.

Але вже через кілька тижнів стало зрозуміло, що сторони по-різному трактують ключові положення домовленості.

Особливо гострим стало питання контролю над Ормузькою протокою.

Для Ірану це не просто морський шлях. Це один із головних важелів стратегічного впливу на світову економіку.

До війни через протоку проходила приблизно п'ята частина світової торгівлі нафтою та зрідженим природним газом. Будь-яке серйозне обмеження судноплавства через цю ділянку одразу відображається на світових цінах на енергоносії.

Саме тому питання Ормузу перетворилося на один із центральних пунктів конфлікту.

Іран погрожує перейти до «повністю наступальної» позиції

Найнебезпечніша заява останніх годин пролунала з Тегерана.

За інформацією Reuters, високопоставлений іранський чиновник заявив, що Іран готовий перейти до «повністю наступальної» військової позиції, якщо дипломатичні спроби завершити війну проваляться. Особливу увагу Тегеран приділяє Ормузькій протоці та ширшому регіону.

Іранська сторона фактично попереджає: якщо дипломатія не дасть результату, військова відповідь може стати жорсткішою.

Йдеться не обов'язково про негайний початок масштабної наземної війни. Значно реалістичнішим ризиком є розширення атак на морські комунікації, американські військові об'єкти та інфраструктуру союзників США в регіоні.

Під час нинішнього конфлікту Іран уже атакував американські об'єкти та інфраструктуру в низці країн Близького Сходу, зокрема в Омані, Йорданії, Кувейті, Ізраїлі, Об'єднаних Арабських Еміратах та Саудівській Аравії.

Це означає, що потенційна нова ескалація може дуже швидко вийти за межі двостороннього конфлікту.

Ормузька протока — головна точка ризику для світової економіки

Саме тут перебуває головна небезпека.

Якщо військові дії знову різко посиляться навколо Ормузької протоки, світ отримає не просто черговий регіональний конфлікт.

Виникне глобальна енергетична проблема.

Під час нинішньої війни ціна на нафту Brent уже піднімалася до $126 за барель, приблизно на 75% вище довоєнного рівня. 17 серпня Brent завершив торги на рівні близько $90,87 за барель. У США ціна бензину вже перевищила $4 за галон, тоді як до війни вона була нижчою за $3.

Для американського споживача це означає дорожче пальне.

Для промисловості — дорожчу логістику.

Для світової економіки — потенційно нову хвилю інфляції.

А для політика, який прийшов до влади з обіцянками контролювати ціни та не втягувати Сполучені Штати у тривалі війни, це особливо небезпечна ситуація.

Трамп опинився перед подвійною проблемою

Президент Дональд Трамп фактично опинився між двома дуже складними варіантами.

Перший — продовжувати військовий тиск.

Це може посилити позиції США на переговорах і змусити Іран піти на поступки. Але одночасно це означатиме продовження війни, високі ціни на паливо, ризик нових американських втрат і подальше виснаження військових ресурсів.

Другий — піти на компроміс із Тегераном.

Це могло б дозволити стабілізувати енергетичні ринки та знизити ризик великої регіональної війни. Але політично це може виглядати як поступка Ірану після того, як адміністрація Трампа заявляла про необхідність жорсткої угоди.

Саме тому дипломатичний вихід стає дедалі складнішим.

Associated Press зазначає, що Вашингтон фактично не має простого варіанту виходу з війни: поступки щодо Ормузької протоки можуть сприйматися як поразка, а подальша ескалація загрожує американськими запасами сучасних перехоплювачів, світовою економікою та зростанням цін на бензин напередодні виборів до Конгресу.

Рейтинг Трампа впав до 33%

Саме на цьому тлі з'явилися нові результати Reuters/Ipsos.

Лише 33% американців схвалюють діяльність Дональда Трампа на посаді президента, тоді як 64% її не схвалюють.

Це найнижчий показник його нинішнього президентського терміну. Попередній результат у серпневому опитуванні становив 35%.

Водночас нинішні 33% дорівнюють найнижчому рівню, якого Трамп досягав під час свого першого президентського терміну — у грудні 2017 року.

Опитування Reuters/Ipsos проводилося онлайн серед 1166 дорослих американців, похибка становить близько 3 процентних пунктів.

Але ще важливіші не самі 33%.

Важливо чому саме падає підтримка.

Війна з Іраном стає політичною проблемою для Білого дому

Трамп повернувся до Білого дому у 2025 році з обіцянками стримувати інфляцію та уникати тривалих воєн.

Проте війна з Іраном виявилася значно довшою, ніж передбачалося.

За даними Reuters, лише близько 20% американців вважають, що війна була варта того, причому серед республіканців такої думки дотримується приблизно половина.

Ще показовіша інша цифра.

80% американців очікують, що участь США у війні з Іраном триватиме тривалий час.

Серед демократів так вважають 87%, серед республіканців — 71%.

Лише 16% опитаних очікують, що конфлікт завершиться протягом кількох тижнів.

Це дуже поганий сигнал для Білого дому.

Адже політична стратегія Трампа значною мірою спирається на образ президента, який може швидко досягати результату.

Якщо війна затягується, а ціни на бензин ростуть, цей образ починає руйнуватися.

Проблема вже виходить за межі зовнішньої політики

Падіння рейтингу Трампа не можна пояснювати лише Іраном.

Американські виборці оцінюють президента комплексно: економіку, вартість життя, імміграцію, безпеку та зовнішню політику.

Однак саме війна з Іраном стала фактором, який поєднав одразу кілька проблем.

Війна → перебої з нафтою → дорожчий бензин → зростання вартості транспорту та товарів → посилення інфляційних очікувань → падіння політичної підтримки.

Це класичний приклад того, як зовнішньополітичне рішення поступово перетворюється на внутрішньополітичну проблему.

Демократи починають отримувати перевагу в економічному питанні

Ще один важливий результат опитування Reuters/Ipsos — зміна настроїв щодо економіки.

38% виборців вважають, що демократи краще впораються з економікою, тоді як 35% віддають перевагу республіканцям.

Reuters звертає увагу, що це перший випадок приблизно за десятиліття, коли демократи отримали перевагу над республіканцями за цим показником у відповідних опитуваннях.

Для адміністрації Трампа це потенційно серйозна проблема.

Адже президентська партія традиційно намагається будувати виборчу кампанію навколо економічних результатів.

Якщо виборці починають пов'язувати зовнішньополітичну стратегію президента з подорожчанням життя, перевага республіканців може швидко зникнути.

Ще один тривожний сигнал — імміграція

Навіть у питанні, де республіканці традиційно мають сильні позиції, розрив скоротився.

40% зареєстрованих виборців вважають, що саме республіканці краще впораються з імміграційною політикою, тоді як 38% віддають перевагу демократам.

Різниця становить лише 2 процентні пункти.

Для порівняння: у січні 2025 року перевага республіканців у цьому питанні становила 26 пунктів.

Це демонструє ширший процес: політична перевага Трампа та його партії поступово стискається.

Найбільша проблема Трампа — листопадові вибори

Найближчим великим політичним тестом для президента стануть вибори до Конгресу США 3 листопада.

Республіканці намагаються зберегти контроль над Палатою представників, а демократи дедалі активніше розглядають можливість боротьби і за Сенат.

Для Білого дому затяжна війна з Іраном у цей момент стає особливо незручною.

Якщо ціни на бензин залишатимуться високими, а американці дедалі більше вважатимуть конфлікт затяжним, опозиція отримає дуже сильний політичний аргумент.

Трамп може заявляти, що війна необхідна для недопущення появи ядерної зброї в Ірані.

Але виборець бачить іншу картину: дорогий бензин, нестабільність та відсутність швидкого завершення війни.

Чи є ще шанс на дипломатичний прорив?

Попри надзвичайно жорстку риторику, дипломатичний канал повністю не зник.

Reuters повідомляє про можливі закриті контакти адміністрації Трампа з представниками Корпусу вартових Ісламської революції через посередників. Це важливий момент, оскільки саме КВІР має величезний вплив на військову та економічну структуру Ірану.

Тобто за публічною жорсткою риторикою можуть продовжуватися непублічні переговори.

Це дає підстави припускати, що нинішня ситуація ще не обов'язково означає неминуче повернення до масштабної війни.

Однак проблема полягає в тому, що позиції сторін залишаються дуже далекими.

Іран вимагає зняття американської блокади, виведення американських сил із регіону та компенсації за завдані під час війни збитки. Вашингтон ці вимоги відкидає.

Чому Іран теж не зацікавлений у нескінченній війні

Попри жорсткі заяви Тегерана, Іран має власні серйозні проблеми.

Економіка країни вже перебуває під потужним санкційним тиском. Війна призвела до пошкодження інфраструктури, скорочення виробництва, проблем із торгівлею та додаткових витрат на відновлення.

Reuters повідомляє, що іранське керівництво побоюється: подальше економічне покарання може посилити внутрішні труднощі, спровокувати нові протести та ще більше підірвати легітимність влади.

Тому Тегеран також перебуває перед дилемою.

Відступити — означає ризикувати політичними позиціями.
Продовжувати війну — означає ризикувати економічною та соціальною стабільністю.

Саме ця суперечність може зрештою стати основою для нового раунду переговорів.

Що це означає для світу

США та Іран зараз перебувають у точці, де навіть невеликий військовий інцидент може запустити ланцюгову реакцію.

Особливо небезпечною залишається Ормузька протока.

Якщо судноплавство буде повністю заблоковане або атаки на танкери стануть систематичними, світові ринки можуть відреагувати різким стрибком цін на нафту.

А це означатиме:

• дорожче пальне;
• зростання транспортних витрат;
• новий інфляційний тиск;
• проблеми для авіації та промисловості;
• падіння фондових ринків;
• посилення економічного тиску на країни Європи та Азії.

У результаті конфлікт між Вашингтоном і Тегераном може вплинути навіть на людей, які перебувають за тисячі кілометрів від Близького Сходу.

А що це означає для України?

Для України ситуація також має стратегічне значення.

По-перше, війна США та Ірану створює додаткове навантаження на американські військові ресурси.

По-друге, Вашингтон змушений розподіляти увагу між Європою, Близьким Сходом та іншими регіонами.

По-третє, різке зростання цін на нафту може змінювати економічні умови війни Росії проти України, оскільки доходи російського бюджету значною мірою залежать від енергетичного сектору.

Але існує і протилежний ризик: якщо США надовго загрузнуть у конфлікті з Іраном, питання підтримки України може опинитися в тіні близькосхідної кризи.

Саме тому для Києва розвиток подій навколо Вашингтона і Тегерана — не далека геополітика, а безпосередній фактор міжнародної безпеки.

Висновок: Трамп отримав проблему, яку неможливо вирішити одним ударом

США та Іран сьогодні знову опинилися біля небезпечної межі.

60-денна домовленість завершилася без остаточної мирної угоди. Іран погрожує перейти до наступальної військової позиції. Ормузька протока залишається головним вузлом протистояння. Ціни на нафту та бензин залишаються високими.

А всередині США президент Дональд Трамп стикається з найбільшим падінням рейтингу за час свого нинішнього президентства.

33% схвалення та 64% несхвалення — це не просто цифри соціології. Це сигнал про те, що війна з Іраном поступово стає внутрішньополітичним тягарем для Білого дому.

Перед Трампом фактично стоїть стратегічна дилема.

Він може продовжувати тиснути на Іран, сподіваючись домогтися капітуляції або максимально вигідної угоди. Але тоді зростає ризик затяжної війни, високих цін на енергоносії та подальшого падіння рейтингу.

Або Вашингтон може піти на компроміс.

Але компроміс із Тегераном вимагатиме від Трампа пояснити американському суспільству, чому після масштабної військової кампанії Сполучені Штати погодилися на домовленості, які ще недавно могли здаватися неприйнятними.

Тому нинішня криза — це вже не лише питання «чи буде нова війна США та Ірану?»

Головне питання звучить значно ширше:

чи зможе Дональд Трамп перетворити військову перевагу США на політичну угоду до того, як затяжний конфлікт почне остаточно руйнувати його внутрішньополітичні позиції?

Від відповіді на це питання залежатиме не тільки майбутнє Близького Сходу.

Від нього можуть залежати ціни на нафту, світова економіка, позиція США щодо України та баланс сил у всій системі міжнародної безпеки.