Як ЄС через CBAM вбиває українську металургію: реальні наслідки 2026 року, прогнози та точки зору сторін
У січні 2026 року повноцінно запрацював механізм трансграничного коригування вуглецю (Carbon Border Adjustment Mechanism, CBAM) Європейського Союзу. Те, що європейські чиновники називають інструментом...
Новини · Автор: Олександр Боднарюк ·
У січні 2026 року повноцінно запрацював механізм трансграничного коригування вуглецю (Carbon Border Adjustment Mechanism, CBAM) Європейського Союзу. Те, що європейські чиновники називають інструментом справедливої кліматичної політики, для України стало новим серйозним викликом. Особливо гостро він вдарив по металургійній галузі — одному з ключових секторів економіки, який і так працює в умовах війни, руйнувань та енергетичних проблем.
Українські металурги вже у першому кварталі 2026 року повідомили про втрату понад 1,1 млн тонн експортних замовлень. Європейські клієнти почали скасовувати контракти через додаткові витрати на CBAM-сертифікати. Чи справді ЄС «добиває» українську металургію, чи це неминуча ціна зеленого переходу? Розбираємося в цифрах, оцінках українських аналітиків, позиції Брюсселя та можливих сценаріях.
CBAM — це механізм, покликаний захистити європейських виробників від «вуглецевого демпінгу» з країн, де екологічні стандарти нижчі. З 1 січня 2026 року імпортери певних товарів (сталь, чавун, цемент, алюміній, добрива тощо) мусять купувати спеціальні сертифікати, вартість яких прив’язана до ціни квот на викиди CO₂ в системі EU ETS.
Для української сталі це означає: якщо виробництво партії супроводжувалося певними викидами, європейський покупець платить додаткову суму — фактично вирівнюючи вартість вуглецю з європейською. На старті додаткові витрати оцінюють у $60–150 за тонну залежно від продукції та можливості надати верифіковані дані про викиди. У перспективі до 2030–2034 років навантаження може зрости значно сильніше.
Перші місяці дії механізму вже показали негативний ефект.
- ArcelorMittal Кривий Ріг втратив близько 300 тис. тонн замовлень на перший квартал. Клієнти відмовилися після інформації про додаткові $60–90 за тонну. Компанія зупинила окремі цехи та повідомила про втрату тисяч робочих місць.
- Metinvest втратив понад 240 тис. тонн заготовки та довгого прокату, а плани на 600 тис. тонн чавуну до ЄС зірвалися.
- Загалом галузь говорить про втрату понад 1,1 млн тонн замовлень лише за три місяці.
Українські підприємства переважно використовують доменні печі, що дає вищу вуглецево-інтенсивність порівняно з сучасними електродуговими. Війна ускладнює модернізацію: інвестиції обмежені, енергетика нестабільна, логістика складна.
За дослідженням GMK Center (березень 2026):
- До 2030 року Україна може втратити $1,75 млрд металургійного експорту до ЄС.
- Повністю припиниться експорт довгого прокату та квадратної заготовки, чавун — мінус 75%, плоский прокат — мінус 30%.
- Можливе закриття трьох доменних печей на двох великих підприємствах.
- Сукупні платежі за CBAM у 2026–2030 роках — близько €1,2 млрд.
- Втрати для економіки — до 2,1% ВВП до 2030 року лише від сталевого сектору.
Загальні прямі фінансові втрати експортерів сталі за 2026–2034 роки Офіс «зеленого» переходу оцінює в €4,2–4,9 млрд (сценарій business as usual).
Німецька German Economic Team прогнозує втрату $1,4 млрд експорту до ЄС за 2026–2027 роки (падіння на 41%), з яких 89% — саме залізо та сталь.
Брюссель бачить ситуацію інакше. У звіті про перегляд CBAM Єврокомісія зазначає, що вплив на Україну буде обмеженим. Моделювання показує, що попит на українську сталь залишиться стабільним, а експорт навіть може зрости на ~1% до 2035 року порівняно з базовим сценарієм. Причина — відносно невисока вуглецева інтенсивність української продукції порівняно з Китаєм чи Індією. Загальний вплив на ВВП — мінус 0,01%.
ЄК визнає особливі обставини війни, але наразі не вважає їх підставою для тимчасових винятків. Водночас ЄС готовий обговорювати адаптацію вимог до верифікації викидів з урахуванням українських реалій.
Українська сторона (виробники та аналітики): CBAM застосовано без урахування воєнного контексту. Галузь не отримала достатнього перехідного періоду чи підтримки, хоча Україна — кандидат в ЄС. Це не просто екологічний інструмент, а реальний торговельний бар’єр, який б’є по країні, що воює.
Європейська сторона: CBAM — універсальний механізм, який має стимулювати декарбонізацію в усьому світі. Винятки підірвуть його ефективність. Україна може прискорити модернізацію та використовувати можливості Green Deal.
Незалежні експерти: Істина посередині. Кліматичні цілі ЄС важливі, але механічне застосування правил до країни в стані війни створює асиметрію. Без інвестицій у «зелену» сталь (електродугові печі, водень) українська металургія ризикує втратити конкурентність не тільки в ЄС, а й на інших ринках.
Українські компанії та асоціації просять щонайменше 3-річний перехідний період без фінансового навантаження (з збереженням звітності). Також — допомогу в модернізації та доступ до фондів декарбонізації.
Позитивні приклади є: Ferrexpo завдяки інвестиціям у декарбонізацію може уникнути платежів при верифікованих даних. Interpipe має відносно «зелений» профіль, але страждає від default values.
CBAM 2026 року вже став реальністю, яка суттєво ускладнює життя українській металургії. Перші місяці показали, що побоювання були виправданими: втрата замовлень, зупинка потужностей, ризик закриття підприємств. Водночас механізм може стати каталізатором необхідних змін — якщо Україна отримає час і підтримку для трансформації.
Питання ширше за одну галузь. Воно стосується балансу між кліматичними амбіціями Європи та реальною солідарністю з країною, яка платить найвищу ціну за європейські цінності. Від того, як ЄС та Україна знайдуть компроміс у найближчі роки, залежатиме, чи збереже металургія роль локомотива післявоєнної економіки, чи перетвориться на її вразливе місце.
Стаття підготовлена на основі даних GMK Center, German Economic Team, офіційних документів Єврокомісії та коментарів учасників ринку станом на червень 2026 року.