Зустріч Трампа і Зеленського 22 вересня 2026 року в Нью-Йорку: головні заяви, деескалація, енергетичне перемир’я, Patriot, ППО України, санкції проти Росії та перспективи дипломатії.  

22 вересня 2026 року, Нью-Йорк. Зустріч президента України Володимира Зеленського та президента США Дональда Трампа на полях 81-ї Генеральної асамблеї ООН стала однією з ключових дипломатичних подій дня. Переговори відбулися на тлі продовження російських ударів по Україні, українських атак по російській енергетичній інфраструктурі та дедалі активніших спроб Вашингтона повернути сторони до переговорного процесу.

За підсумками зустрічі Зеленський повідомив, що президенти обговорили можливі деескалаційні кроки, які можуть відкрити шлях до дипломатії, а також підтримку України напередодні зими. Окремим напрямом залишається спільна робота над виробництвом в Україні ракет-перехоплювачів для систем Patriot.

Тобто головний результат зустрічі наразі не варто описувати як підписання нового мирного договору чи оголошення повного припинення вогню. Йдеться про інше: Вашингтон і Київ намагаються сформувати конкретні кроки, які могли б перевести дипломатичні контакти у практичний процес деескалації.

Трамп і Зеленський зустрілися в Нью-Йорку

Переговори відбулися під час Генеральної асамблеї ООН у Нью-Йорку. Зустріч була погоджена заздалегідь після телефонної розмови президентів 20 вересня.

Тоді Зеленський заявив, що переговори з Трампом можуть мати важливе значення для подальшого дипломатичного процесу, а серед потенційних напрямів назвав енергетичну та продовольчу безпеку, захист цивільного населення й деескалаційні заходи.

Сам Трамп перед початком переговорів заявив журналістам, що між ним і Зеленським існують добрі робочі відносини та що вони намагаються знайти рішення для завершення війни.

Це важливий сигнал після попередніх непростих епізодів у відносинах двох президентів: цього разу публічна частина зустрічі проходила у значно більш конструктивній атмосфері.

Але за дипломатичними формулюваннями залишається головне питання: які саме кроки здатні реально зменшити інтенсивність війни?

Про що говорили Трамп і Зеленський

Після переговорів Зеленський повідомив, що президенти обговорили можливі деескалаційні кроки, які могли б відкрити шлях до дипломатії.

За його словами, і Україна, і США зацікавлені в тому, щоб російська війна завершилася до зими. Паралельно американська та українська команди продовжують роботу над виробництвом в Україні ракет-перехоплювачів для Patriot.

Таким чином, переговори охоплювали щонайменше два взаємопов'язані виміри:

• дипломатичний — пошук можливих кроків для деескалації;
• оборонний — посилення української протиповітряної та протиракетної оборони.

Ця комбінація має принципове значення. Для Києва дипломатія не може існувати окремо від здатності захищати міста, енергетику та цивільне населення. Саме тому питання Patriot стало одним із центральних елементів американсько-українського діалогу.

Patriot для України: чому це питання знову опинилося на першому плані

Ще до зустрічі з Трампом Зеленський провів у Нью-Йорку переговори з двопартійною делегацією американських сенаторів.

За повідомленням, під час зустрічі обговорювалися санкції проти Росії, потреби України в перехоплювачах балістичних ракет та підготовка до зимового періоду.

Зеленський наголосив, що американські Patriot наразі неможливо повноцінно замінити іншими системами для протидії балістичним загрозам.

Особливо важливо, що паралельно обговорюється виробництво ракет-перехоплювачів Patriot в Україні.

Йдеться вже не тільки про постачання готових систем із США.

Мова переходить до іншої моделі:

Україна має не лише отримувати озброєння, а дедалі більше брати участь у його виробництві.

Це потенційно змінює саму архітектуру українсько-американського оборонного партнерства.

Україна входить у зиму з особливим дипломатичним порядком денним

Для Києва питання зими стало одним із центральних.

Російські ракетно-дронові удари по енергетичній інфраструктурі традиційно створюють найбільші ризики саме в холодний період року. Тому дипломатична робота навколо можливого обмеження ударів по енергетичних об'єктах має для України не абстрактне, а безпосереднє практичне значення.

Перед зустріччю з Трампом Зеленський також обговорив зимову підтримку з президентом Франції Емманюелем Макроном.

Франція заявила про готовність сприяти посиленню української ППО додатковими системами SAMP/T та ракетами до них, а також продовжувати роботу над спільною європейською антибалістичною програмою FREYJA.

Тобто українська дипломатія в Нью-Йорку будується одразу за кількома напрямами:

США — Patriot та дипломатія;
Європа — ППО, фінансування та зимова підтримка;
санкції — економічний тиск на Росію;
дипломатія — спроба створити умови для переговорів.

Що змінилося після зустрічі Трампа і Зеленського

Найважливіше — обережно розділяти політичний сигнал і конкретну домовленість.

Після переговорів Зеленський підтвердив обговорення деескалаційних кроків. Він також повідомив про продовження роботи над виробництвом перехоплювачів Patriot в Україні.

Але публічно не було оголошено про укладення нового всеосяжного мирного договору між Україною та Росією.

Так само немає підстав говорити про завершення війни лише на підставі цієї зустрічі.

Натомість можна констатувати інше: дипломатичний трек продовжується, а Вашингтон і Київ шукають конкретні проміжні кроки, здатні знизити рівень ескалації.

Це принципова різниця.

Трамп, Зеленський і питання російських НПЗ

Є й інша сторона переговорів, яка стосується українських ударів по російській нафтовій інфраструктурі.

Напередодні зустрічі Трамп публічно висловлював занепокоєння ударами по російських нафтопереробних потужностях на тлі зростання світових цін на паливо. Reuters повідомляв, що питання ударів по російській енергетичній інфраструктурі могло бути одним із важливих елементів переговорів.

Для України ці удари мають іншу логіку: вони розглядаються як частина далекобійної кампанії проти російської військово-економічної спроможності.

Таким чином, тут виникає складна дипломатична конструкція.

Вашингтон прагне знизити ризики подальшої ескалації. Київ прагне зберегти важелі тиску на Росію.

Саме тому потенційне енергетичне перемир'я потребуватиме не загальних заяв, а чітких умов: які об'єкти вважаються енергетичними, на який термін припиняються удари, як перевіряється виконання та що відбувається у разі порушення.

Без таких механізмів домовленість буде вразливою.

Не енергетичне перемир’я, а мир: чого насправді очікує українське суспільство

Одним із напрямів, який обговорювався напередодні зустрічі Дональда Трампа і Володимира Зеленського, стало так зване «енергетичне перемир’я» — можливе припинення або обмеження ударів по енергетичній інфраструктурі.

Для державних структур це безумовно важливе питання. Зруйновані електростанції, підстанції, газова інфраструктура та мережі означають величезні економічні збитки, проблеми з опаленням і електропостачанням та додаткове навантаження на бюджет.

Але з точки зору звичайної людини питання значно ширше.

Українців хвилює не лише те, чи буде працювати електростанція. Людей хвилює, чи буде цієї ночі удар по житловому будинку, школі, лікарні, вокзалу, потягу або цивільній інфраструктурі. Чи зможуть батьки спокійно відправити дітей до школи. Чи повернеться людина додому. Чи припиняться повітряні тривоги і поховання.

Саме тому поняття «енергетичного перемир’я» не варто підміняти поняттям миру.

Українському суспільству потрібне не окреме перемир’я

Будь-яке обмежене перемир’я може мати гуманітарне значення, якщо воно реально захищає людей. Проте припинення ударів лише по певній категорії об’єктів не вирішує головної проблеми — війна продовжується.

Можна домовитися не бити по електростанціях, але продовжувати удари по інших цілях. Можна тимчасово припинити атаки на одну категорію інфраструктури, але залишити під загрозою міста та цивільне населення.

Тому для українського суспільства принципове питання має звучати інакше:

не яке саме перемир’я нам запропонують, а як припинити війну і забезпечити тривалий мир.

Це не просто зміна формулювання. Це зміна самого масштабу політичного завдання.

Мир має бути предметом переговорів, а не лише окремі категорії ударів

Саме тут виникає головне питання до дипломатії.

Якщо Сполучені Штати, Україна та інші міжнародні партнери справді прагнуть завершення війни, переговорний порядок денний має поступово виходити за межі окремих «перемир’їв» — енергетичного, продовольчого, морського чи іншого.

Такі домовленості можуть бути корисними як проміжні кроки. Але вони не повинні перетворюватися на заміну головної мети — стійкого припинення війни.

Для людини, яка живе під повітряними тривогами, різниця між «енергетичним перемир’ям» і «перемир’ям» очевидна. Електроенергія важлива. Опалення важливе. Газ важливий. Але ще важливіше — життя людини, її дім, родина і право прокинутися наступного ранку.

Саме тому дипломатія повинна вимірюватися не кількістю погоджених технічних обмежень, а тим, наскільки вона наближає Україну до реального припинення бойових дій.

Найважче питання — політична воля

І тут виникає проблема, яку неможливо вирішити лише дипломатичними формулами.

Для справжнього миру необхідна політична воля сторін. Причому не декларативна, а така, що передбачає готовність перейти від війни до конкретних домовленостей, механізмів контролю та гарантій їх виконання.

Українське суспільство має право вимагати від влади не лише планів оборони, нових пакетів озброєння чи окремих режимів припинення ударів, а й чіткої відповіді на фундаментальне питання:

яким є реальний шлях від сьогоднішньої війни до миру?

Але серед розмов людей все більше чути про мотиви української влади — зокрема, що вона свідомо прагне нескінченної війни винятково заради уникнення виборів або майбутньої відповідальності.

Головний критерій дипломатії — життя людей

Тому «енергетичне перемир’я» може бути корисним лише як один із проміжних інструментів.

Якщо воно реально зменшить кількість ударів і врятує людські життя — його можна розглядати як гуманітарний крок.

Але якщо окремі перемир’я стають заміною справжнім переговорам про припинення війни, суспільство закономірно запитуватиме: а коли буде мир?

Саме це питання сьогодні значно важливіше за будь-який дипломатичний термін.

Україні потрібна не просто працююча енергосистема.

Україні потрібне життя без війни.

І якщо зустріч Трампа та Зеленського в Нью-Йорку справді має стати початком нового дипломатичного етапу, його результатом мають бути не лише домовленості про те, куди не можна бити.

Наступним кроком повинна стати розмова про те, як припинити бити взагалі.